Законопроектом (реєстр. №2232 від 25.02.15) пропонується:
- шляхом внесення змін до Земельного кодексу України, Законів України «Про захист конституційних прав громадян на землю», «Про Державний земельний кадастр» встановити, що: «вартість робіт щодо розробки проекту землеустрою та виготовлення технічної документації із землеустрою встановлюється відповідними актами органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність громадянам України. Оформлення інших документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки здійснюється на безоплатній основі»,
- надати право власникам земельних ділянок зрізати гілки дерев, розташованих на сусідніх земельних ділянках у разі проникнення таких гілок з суміжної земельної ділянки, якщо таке проникнення може привести до небажаного впливу на земельні ділянки, рослини, будівлі тощо,
- встановити, що «у випадку, коли дані земельно-кадастрової документації не відповідають дійсності, тобто містять в собі помилку, організації чи установи, які відповідають за складання та збереження земельно-кадастрової документації повинні в місячний строк з дня її виявлення виправити цю помилку. Всі витрати на виправлення даної помилки покладаються на організації чи установи, які відповідальні за виконання земельно-кадастрових робіт, складання та збереження земельно-кадастрової документації тощо»;
За наслідками аналізу законопроекту слід висловити наступні зауваження.
1. Щодо надання повноважень органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування,які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність громадянам України, встановлювати вартість робіт щодо розробки землевпорядної документації
Вказана пропозиція не узгоджується із напрямками державної цінової політики, визначеними статтею 4 Закону України «Про ціни і ціноутворення», оскільки не буде сприяти розвитку підприємницької діяльності та забезпеченню необхідних економічних гарантій для виробників. На сьогодні на ринку землевпорядних послуг існує досить жвава конкуренція, яка дозволяє фізичним та юридичним особам обрати розробника документації із землеустрою, вартість послуг якого їх задовольняє.
Слід також нагадати про негативний досвід регулювання Верховною Радою України цін на зазначені послуги. Так, Законом України «Про захист конституційних прав громадян на землю» вказаний розмір був встановлений у розмірі дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (153 грн.). Вказаний розмір вже протягом багатьох років не відповідає реальним затратам на проведення землевпорядних робіт, внаслідок чого зазначений закон (прийнятий з популістичних міркувань) не діє.
До того ж, у законопроекті не визначено жодного критерію, яким мав би керуватись відповідний орган, встановлюючи той чи інший розмір плати за виконання землевпорядних робіт. Надання ж дискреційних повноважень державним органам однозначно сприяє корупції.
2. Щодо безоплатності оформлення «документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки»
Із законопроекту неможливо зрозуміти, від сплати якого платежу пропонується звільнити громадян. Якщо мається на увазі адміністративний збір за проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, то його розмір і категорії осіб, звільнених від їх сплати, визначаються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», змін до якого законопроект не містить.
3. Щодо права власників земельних ділянок зрізати гілки дерев, розташованих на сусідніх земельних ділянках
Пропозиція заслуговує на увагу. Назва статті 105 Земельного кодексу України, до якої пропонується внести зміни, має назву: «Наслідки проникнення на земельну ділянку гілок і коренів дерев». Проте тест самої статті надає власникам право зрізати лише корені дерев, які проникають з сусідньої земельної ділянки і заважають використанню земельної ділянки за цільовим призначенням.
4. Щодо виправлення помилок у земельно-кадастровій документації
По-перше, на сьогодні, незважаючи на те, що термін «земельно-кадастрова» документація» згадується у статті 107 Земельного кодексу України, визначення цього терміну у чинних актах законодавства відсутнє.
По-друге, із законопроекту також не можна зрозуміти, на кого пропонується покласти витрати із виправлення помилки. Вказана особа у законопроекті визначена як: «організація чи установи, які відповідальні за виконання земельно-кадастрових робіт, складання та збереження земельно-кадастрової документації тощо». Проте, наприклад, роботи із землеустрою, за наслідками яких відомості про земельні ділянки вносяться до Державного земельного кадастру, виконуються суб’єктами господарювання, збереження документів Державного земельного кадастру та документації, на підставі якої певні відомості були внесені до кадастру, – територіальними органами Держгеокадастру.
По-третє, запропоновані положення не враховують випадки, коли виправлення помилки пов’язано з необхідністю проведення робіт із землеустрою. Проте порядок проведення таких робіт і порядок їх фінансування у законопроекті не визначений.
Тому вказані положення у сукупності не сприяють правовій визначеності, що, у свою чергу, створює підґрунтя для корупційних зловживань при виконанні норм права.
Узагальнюючий висновок: єдиним положенням законопроекту, яке заслуговує на підтримку, є зміни до статті 105 Земельного кодексу України. Інші положення законопроекту пов’язані із корупційними ризиками, з урахуванням чого законопроект доцільно доопрацювати.