1. Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
2. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
3. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
4. Особам (їх спадкоємцям), які мали у власності земельні ділянки до 15 травня 1992 року (з дня набрання чинності Земельним кодексом України), земельні ділянки не повертаються.
ЗСУ: В силу ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 коментованої статті визначено зміст права власності на землю, що в цілому збігається з ч. 1 ст. 317 ЦК України, та передбачає, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 3 коментованої статті, земля може перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Статтею 13 Конституції України закріплено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
В силу ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Особливості державної, комунальної та приватної форм власності на землю розкрито в Главі 14 ЗК України (див. коментар до статей Глави 14 ЗК України). Порядок, підстави і форми набуття права власності на землю визначено Розділом IV «Набуття і реалізація права на землю» ЗК України (див. коментар до статей Розділу IV ЗК України).
Особливу увагу слід звернути на норму, що закріплена ч. 4 коментованої статті, відповідно до якої земельні ділянки не повертаються особам (їх спадкоємцям), які мали у власності земельні ділянки до 15 травня 1992 року(з дня набрання чинності Земельним кодексом України). Це означає, що відносини власності вважаються дійсними лише ті, які виникли після 15 травня 1992 року, а право приватної власності, що належало особам до 15 травня 1992 року, не поновлюється. В той же час, це не позбавляє громадян одержати у власність або в користування земельні ділянки на загальних підставах, передбачених ЗК України.
Читайте також: Земельний кодекс України. Статті 65-77. Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення
© 2014 Асоціація «Земельна спілка України». Всі права захищено.
Дана інформація була підготовлена Асоціацією «Земельна спілка України». Забороняється відтворення та використання повністю або будь-якої частини даної інформації у будь-якому форматі, включаючи графічний, електронний, копіювання, передрук чи використання в будь-який інший спосіб без письмової згоди Асоціації «Земельна спілка України».