Стаття 55. Визначення земель лісогосподарського призначення
1. До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
2. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті:
а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів;
в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
Стаття 56. Власність на землі лісогосподарського призначення
1. Землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
2. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.
3. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.
Стаття 57. Використання земель лісогосподарського призначення
1. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
2. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.
ЗСУ: Землі лісогосподарського призначення є однією з категорій земель України, якій присвячено Главу 11 ЗК України.
Специфікою правового режиму земель лісогосподарського призначення є те, що його слід обов’язково розглядати в сукупності з правовим режимом лісових відносин, що регулюється ЛК України. Правовий статус даної категорії земель та порядок їх використання визначається законами України «Про рослинний світ», «Про благоустрій населених пунктів», постановами Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 № 733 «Про затвердження Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок», від 16.09.2009 № 977 «Про затвердження Державної цільової програми «Ліси України» на 2010-2015 роки», наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 № 105 «Про затвердження правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України» та іншими.
В силу ст. 55 ЗК України,до складу земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю та не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Виходячи з такого складу земель даної категорії, всі землі лісогосподарського призначення можна поділити на так звані лісові землі та нелісові землі.
Відповідно до ч. 6 ст. 1 ЛК України земельна лісова ділянка-це земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.
Склад нелісових земель встановлений ст. 5 ЛК України, відповідно до якої до нелісових земель належатьземлі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо.
Слід звернути увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 55 ЗК України та ч. 2 ст. 4 ЛК України не належать до земель лісогосподарського призначення: (1) зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів; (2) окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
Частиною 1 ст. 56 ЗК України визначено, що землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. В той же час, необхідно враховувати обмеження, що встановлені у деяких випадках для передачі земель даної категорії у приватну власність. Внаслідок таких обмежень на даний момент більшість земель лісогосподарського призначення перебувають у державній власності та надані в постійне користування для ведення лісового господарства.
Слід зазначити, що крім постійного користування землями лісогосподарського призначення, чинним законодавством передбачено і тимчасове землекористування, що прямо випливає з ст. 18 ЛК України, якою визначено порядок тимчасового користування лісами, що неможливе без користування земельними ділянками.
Звертаємо увагу, що громадяни можуть безоплатно користуватися лісовими ресурсами на праві загального використання, що передбачає право громадян в лісах державної та комунальної власності, а також за згодою власника в лісах приватної власності, вільно перебувати, безоплатно без видачі спеціального дозволу збирати для власного споживання дикорослі трав'яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, гриби тощо (ст.ст. 23, 66 ЛК України, ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).
Читайте також: Земельний кодекс України. Статті 53, 54. Землі історико-культурного призначення, їх склад та використання
© 2014 Асоціація «Земельна спілка України». Всі права захищено.
Дана інформація була підготовлена Асоціацією «Земельна спілка України». Забороняється відтворення та використання повністю або будь-якої частини даної інформації у будь-якому форматі, включаючи графічний, електронний, копіювання, передрук чи використання в будь-який інший спосіб без письмової згоди Асоціації «Земельна спілка України».