Статі 162-168 Земельного кодексу України. Завдання, зміст і порядок охорони земель
ЗСУ: Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави. Закріплення в Основному Законі вимоги щодо охорони земель свідчить про виключну важливість земельних ресурсів у всіх сферах життєдіяльності, про запровадження державою особливих правових режимів та принципів щодо охорони земель як природного ресурсу, порівняно з іншими об'єктами нерухомості. Таке конституційне положення знайшло своє відображення та деталізацію у нормах Земельного кодексу України.
Узагальнені вимоги до охорони земель сконцентровані у розділі VI Кодексу. Коментована глава 26 відображає завдання, зміст і порядок охорони земель.
Стаття 162 цієї глави надає поняття охорони земель, згідно з яким охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського
призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного
призначення.
Завданням охорони земель згідно статті 163 цього Кодексу є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.
Охорона земель включає в себе правові, організаційні, економічні та інші заходи, спрямовані на захист несприятливих як природних, так і техногенних (тобто внаслідок господарської діяльності людини) процесів. Кодексом визначено, що охорона земель включає в себе:
б) захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб;
в) захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів;
г) збереження природних водно-болотних угідь;
ґ) попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів;
д) консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь.
Як зазначено у статті 168 цієї глави, ґрунти
земельних ділянок є об'єктом особливої охорони. Власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
При здійсненні діяльності, пов'язаної з порушенням поверхневого шару ґрунту, власники земельних ділянок та землекористувачі повинні здійснювати зняття, складування, зберігання поверхневого шару ґрунту та нанесення його на ділянку, з якої він був знятий (рекультивація), або на іншу земельну ділянку для підвищення її продуктивності та інших якостей.
Зняття гумусованого шару ґрунту та його подальше раціональне використання є обов'язковим за будь-яких робіт, пов'язаних із видобутком корисних копалин, промисловим будівництвом, будівництвом цивільних та житлових об'єктів, доріг та гідротехнічних споруд, а також в разі відведення родючих земель під терикони, відстійники, водосховища, ставки та ін. Доцільність зняття родючого шару ґрунту встановлюється в залежності від рівня родючості ґрунтового покриву конкретного регіону, природної зони, типів та підтипів ґрунтів та основних їх властивостей. Слід враховувати те, що рівень родючості шару ґрунту, що знімається, повинен бути вищим за рівень родючості малопродуктивних угідь, які підлягають землюванню. Потужність родючого шару ґрунту, що знімається, визначається його агрохімічними та фізико-хімічними властивостями. Знімаються всі шари із вмістом гумусу більше 1%. Для районів розповсюдження ґрунтів із низьким вмістом гумусу нижча межа вмісту гумусу встановлюється в кожному конкретному випадку.
Слід зазначити, що правові заходи держави по охороні земель встановлені і в інших розділах Земельного кодексу, де визначаються, наприклад, обов’язки
власника земельної ділянки, відповідно до яких він зобов’язаний забезпечувати використання їх за цільовим призначенням, додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля, підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; встановлення пріоритетності земель сільськогосподарського призначення в статті 23, яка встановлює, що такі землі повинні використовуватись в першу чергу саме для сільськогосподарського використання; встановлення порядків використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення відповідно до спеціальних законів та т. і.
Крім того, в цій главі зазначено, що порядок охорони земель встановлюється
законом. Таким законом став Закон України «Про охорону земель», який розширив зміст статей цієї глави щодо стандартизації і нормування в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів, рекультивації порушених земель, охорони земель від забруднення небезпечними речовинами та охорони ґрунтів. В цьому законі також встановлюються норми щодо охорони земель від ерозії та зсувів, у процесі містобудівної діяльності, при застосуванні нових технічних засобів і технологій та інші. Закон встановлює вимогу щодо заборони вивезення ґрунтової маси за межі території України.
Важливим є і те, що цей закон регламентує фінансування заходів щодо охорони земель і ґрунтів.
Стаття 56 цього закону встановлює відповідальність юридичних і фізичних осіб за порушення законодавства України про охорону земель. Стаття встановлює, що застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення
законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
Основною вимогою дієвості встановлених норм і правил щодо охорони земель є комплексність охоронних заходів. Земельний фонд України становлять усі землі різних категорій за
цільовим призначенням. Тому особливості правової охорони земель різних категорій визначені, крім вищеназваних, у нормативних актах різного галузевого спрямування. Так, якщо загальні засади охорони земель сільськогосподарського призначення як однієї з найважливіших категорій земель сконцентровані здебільшого безпосередньо у Земельному кодексі України та Законі України «Про охорону земель», то особливості правової охорони земель житлової і громадської забудови та земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони формуються шляхом узагальнення будівельного, санітарно-медичного та іншого спеціального законодавства: зокрема, Законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про захист рослин», «Про транспорт». Загальні засади охорони земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення доповнюються вимогами Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та інших норм, що встановлюють особливості правового режиму різних об'єктів природно-заповідного фонду. На охорону земель лісового фонду спрямовані вимоги статей Лісового кодексу України, а охорону земельних ділянок водного фонду Водного кодексу України. Особливості охорони земель як середовища існування фауни чи наданих під мисливські угіддя визначається у Законі України «Про тваринний світ». Особливості правової охорони земель оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного
призначення встановлюються спеціальними нормативними актами, які визначають правові режими таких об'єктів, а також главами 8—10 Земельного кодексу України. Специфіка правової охорони земель курортів відображена у статтях Закону України «Про курорти». Санітарні норми встановлюються відповідно до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Державні санітарні норми та правила утримання територій населених місць затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.03.2011 N 145.
© 2015 Асоціація «Земельна спілка України». Всі права захищено.
Дана інформація була підготовлена Асоціацією «Земельна спілка України». Забороняється відтворення та використання повністю або будь-якої частини даної інформації у будь-якому форматі, включаючи графічний, електронний, копіювання, передрук чи використання в будь-який інший спосіб без письмової згоди Асоціації «Земельна спілка України».