Огляд земельного законодавства Огляд змін у земельному законодавстві, які відбулися у 2014 році

2014 рік ознаменувався удосконаленням нормативно-правового регулювання земельних відносин. Основні зміни, зокрема, були пов’язані з удосконаленням систем реєстрації земельних ділянок та прав на них. Також у 2014 році було прийнято ряд законодавчих та нормативних актів, що спрямовані на врегулювання проблемних питань оцінки земельних ділянок, реєстрації земельних ділянок та  прав на земельні ділянки, захисту прав на землю. Окрема увага в нормотворчості у 2014 році була приділена системі оподаткування.

У цьому щорічному дайджесті викладено сутність основних новел земельного законодавства України за 2014 рік.

 

1. Законодавчі та нормативні зміни

 

01 квітня 2014 року вступив в силу Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні”, який був прийнятий від 27 березня 2014 року за № 1166-VII.

Законом, зокрема внесені зміни до Податкового кодексу Україні в Розділ XIII «Плата за землю», щодо змін ставок земельного податку.Радикально збільшено оподаткування сільськогосподарського землекористування, оскільки базою для справляння фіксованого сільськогосподарського податку взамін нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь 1995 року, стала поточна нормативна грошова оцінка з урахуванням коефіцієнта індексації за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року. Нові показники оцінки перевищують ті, що виступали базою для справляння податку, у 5,6 рази (враховується коефіцієнт індексації 3,2 та додатковий коефіцієнт 1,756, що був запроваджений у 2011 році).

 

19 квітня 2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про доступ до публічної інформації» за № 1170-VII, що був прийнятий 27 березня 2014 року.

Законом, зокрема, внесені зміни в Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме вказує, що матеріали генерального плану населеного пункту відтепер не можуть містити інформацію з обмеженим доступом та бути обмеженими в доступі. Загальна доступність матеріалів генерального плану населеного пункту забезпечується шляхом його розміщення на веб-сайті органу місцевого самоврядування та у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, а також у загальнодоступному місці у приміщенні такого органу. Матеріали генерального плану населеного пункту надаються за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Таким чином, завдяки прийнятому Закону значною мірою має бути спрощений доступ до містобудівної документації, яка широко використовується при регулюванні земельних відносин і яка, до останнього часу, нерідко «утаємничувалася» органами місцевого самоврядування з метою прихованого перерозподілу земель. Прийнятий Закон дає надії на підвищення прозорості земельних та містобудівних відносин, а також посилення громадського контролю за діяльністю органів влади.

 

09 квітня 2014 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру» за № 1193-VII.

Законом вносяться зміни до деяких законодавчих актів України які стосуються документів дозвільного характеру. Зокрема, внесені зміни до Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, якими виключені:

- висновок Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- висновок щодо використання земельних лісових ділянок для видобування корисних копалин (крім видобування корисних копалин місцевого значення для власних потреб), прокладання кабельних ліній, трубопроводів та інших комунікацій, здійснення бурових, підривних та інших робіт, не пов'язаних з веденням лісового господарства;

- погодження зміни цільового призначення земельних лісових ділянок;

- погодження Кабінетом Міністрів України продажу земельних ділянок, що перебувають у власності територіальних громад, іноземним державам та іноземним юридичним особам;

- погодження Кабінетом Міністрів України продажу земельних ділянок, що перебувають у власності територіальних громад, іноземним державам та іноземним юридичним особам;

- погодження та затвердження проектів землеустрою сільськогосподарських підприємств, установ і організацій, особистих селянських, фермерських господарств.

Формально, відтепер вказані документи не можуть вимагатись від суб’єктів господарювання, проте до внесення змін у спеціальні акти законодавства ці документи можуть вимагатися від суб’єктів, які не мають підприємницького статусу.

Внесено зміни до Лісового кодексу України, якими його гармонізовано із вимогами земельного законодавства у частині використання земельних лісових ділянок. Зокрема, використання земельних лісових ділянок для розташування підприємств, споруд та інших об’єктів, що шкідливо впливають на стан і відтворення лісів, відтепер має здійснюватися після надання таких ділянок для зазначених цілей у порядку, встановленому Земельним кодексом України. Використання земельних лісових ділянок для видобування корисних копалин (крім видобування корисних копалин місцевого значення для власних потреб), прокладання кабельних ліній, трубопроводів та інших комунікацій, здійснення бурових, підривних та інших робіт, не пов’язаних із веденням лісового господарства, також здійснюється після надання таких ділянок для зазначених цілей у порядку, встановленому Земельним кодексом України.

 

09 травня 2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо особливостей державної реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна, закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року» від 15 квітня 2014 року № 1212-VII.

До прийняття цього Закону України, законодавство передбачало різні правила введення в експлуатацію та реєстрації прав власності на житлові будинки, при чому взагалі не була передбачена процедура введення в експлуатацію об’єктів закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року – індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них.

Зважаючи на це, існувала необхідність на законодавчому рівні спростити процедуру реєстрації прав власності на зазначені об’єкти нерухомості, що знаходяться у сільських населених пунктах. Законом внесені зміни в статтю 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», які спрямовані на запровадження спрощеної схеми реєстрації прав власності, з подальшою видачою відповідного свідоцтва про право власності, на об’єкти закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що розташовані у сільських населених пунктах без проведення їх технічної інвентаризації, замість якої пред’являється виписка з погосподарської книги, що видається виконавчим органом сільських рад (у разі, якщо такий орган не створений – сільським головою) або відповідною архівною установою

Як відомо, відповідно до законодавства, що діяло на момент введення в експлуатацію об’єктів нерухомого майна, що знаходились у сільській місцевості, такі об’єкти не підлягали реєстрації в органах БТІ. Документом, що містив вичерпну інформацію,про об’єкт та його власника була погосподарська книга, яка зберігалась у відповідних сільських радах. Таким чином, обов’язковість проводити технічну інвентаризацію зазначених об’єктів нерухомого майна закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року, скасовується прийнятим Законом України від 15 квітня 2014 року № 1212-VII. Державна реєстрація прав власності на ці об’єкти повинна здійснюватись, у разі відсутності технічного паспорту, за умови пред’явлення виписки з погосподарської книги виданої  виконавчим органом сільських рад  (у разі, якщо такий орган не створений – сільським головою) або відповідною архівною установою.

  Окрім юридичної складової даного питання, важливою обставиною яка змушує запровадити спрощену схему реєстрації прав власності на зазначені об’єкти нерухомості виступає той факт, що власники таких будинків – пенсіонери, які не в змозі оплатити, зокрема, послуги за виготовлення технічного паспорту. Крім того, це не єдина грошова оплата, яку необхідно віддати пенсіонеру.

Запровадження спрощеної схеми реєстрації прав власності на вказані об’єкти нерухомості, дозволяє власникам вчиняти цивільно-правові дії зі своєю нерухомістю, від чого отримає користь, як родина власників до яких переходитимуть права на будинки та держава, що матиме дохід від сплати державного мита за реєстрацію прав власності та укладених угод.      

 

08 травня 2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо надання інформації про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» від 16 квітня 2014 року № 1219-VII.

Законом внесені зміни до статті 461 Закону України «Про нотаріат», метою яких є розширення повноважень нотаріусів у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно у частині покладення на них функцій стосовно надання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Набрання чинності відбулося 08.05.2014.

Як відомо, відповідно до статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону. Так, пунктом сьомим частини другої статті 9 Закону встановлено, що державний реєстратор надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом. Частиною першою статті 28 Закону визначено, що інформація з Державного реєстру прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень надається у формі, зокрема, витягу.

При цьому кількість заяв, що надходять до державних реєстраторів,створює значне навантаження на них, призводила до виникнення черг та погіршення якості надання послуг у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно. Таким чином, враховуючи, що нотаріус діє як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора, відтепер повноваження нотаріусів у цій сфері розширено у частині покладення на них функцій стосовно надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

 

03.07.2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний земельний кадастр» щодо скасування плати за внесення відомостей до Державного земельного кадастру та змін до них» від 5 червня 2014 року № 1325-VII.

Даним законом скасована плата за:

- державну реєстрацію земельної ділянки;

- внесення змін до відомостей Поземельної книги щодо цільового призначення земельної ділянки, складу угідь, нормативної грошової оцінки, а також до відомостей про межі земельної ділянки (у разі їх встановлення (відновлення) за фактичним використанням земельної ділянки);

- державну реєстрацію обмежень у використанні земель;

- внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту.

Надання відомостей з Державного земельного кадастру за зверненням Верховної Ради АР Крим, Ради міністрів АР Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування здійснюються безоплатно.

 

09 липня 2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 17 червня 2014 року № 1507-VII.

Законом внесені зміни в Земельний кодекс України та в Закон України «Про банки і банківську діяльність».

Вказаними змінами ліквідовується публічне акціонерне товариство «Державний земельний банк».

 

 

31 липня 2014 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо зарахування орендної плати за водні об’єкти до місцевих бюджетів» від 04 липня 2014 року № 1592-VII.

Даним Законом визначено, щоорендна плата за водні об’єкти (їх частини), що надаються в користування на умовах оренди Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, районними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, місцевими радами зараховується відповідно до бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів, бюджетів місцевого самоврядування.

 

23 серпня 2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо питань оціночної діяльності» від 29 травня 2014 року № 1284-VII.

Закон став одним із важливих кроків на шляху ліквідації запровадженої у 2013 році корупційної схеми т.зв. «оцінки для цілей оподаткування», завдяки якій обмежене коло оцінювачів змогли монопольно надавати послуги з оцінки майна під час його відчуження. Цим Законом України внесено зміни в Закон України «Про Фонд державного майна України» та у «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань приватизації щодо реалізації положень Державної програми приватизації на 2012-2014 роки», якими усунуто законодавче підґрунтя для здійснення «податкової оцінки» за спеціальними правилами. Відтепер законодавство передбачає, що оцінка об’єктів приватизації, а також оцінка іншого майна, майнових прав, у тому числі нормативна грошова оцінка, здійснюється відповідно до законодавства з питань оціночної діяльності.

Звертаємо увагу, що визначення вартості земельних ділянок та прав на них здійснюється за експертною грошовою оцінкою земельних ділянок, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку земель».

 

27 вересня 2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо переведення садових і дачних будинків у жилі будинки та реєстрації в них місця проживання» від 02 вересня 2014 року № 1673-VII.

Законом внесені зміни та доповнення до Житлового та Цивільного кодексів України, Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», якими передбачені зміни, що дають можливість переводити дачні та садові будинки у жилі будинки.

Зокрема, визначено, громадяни відповідно до закону мають право на переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам, у жилі будинки в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Рішення про переведення дачних і садових будинків у жилі будинки приймається відповідними органами місцевого самоврядування.

Також визначено, що тимчасово, до проведення реформи адміністративно-територіального устрою, дачні поселення та садівницькі товариства у приміських зонах обліковуються за тими населеними пунктами, з якими вони зв’язані адміністративно або територіально.

Тимчасово, до проведення реформи адміністративно-територіального устрою, до жителів, об’єднаних постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, також відносяться жителі, які проживають постійно за межами цих адміністративно-територіальних одиниць, але житло яких віднесено до відповідного села, селища чи міста.

 

16 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року № 1682-VII.

Цей Закон визначає правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні.

Очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

 

25 листопада 2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів» від 14 жовтня 2014 року № 1701-VII.

Законом, зокрема, було внесено зміни до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» наступного змісту.

По-перше, у Законі з’явилась норма, за якою інформація про зареєстровані права та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою та загальнодоступною. Внаслідок реалізації вказаної норми, у Законі встановлено право будь-якоїфізичної чи юридичної особи на отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав) про права та обтяження на певний об'єкт нерухомого майна.

При цьому органи державної влади, органи місцевого самоврядування, суди, органи внутрішніх справ, прокуратури, Служби безпеки України, адвокати та нотаріуси можуть отримувати інформацію двох видів:

- за суб’єктом права;

- за об’єктом нерухомого майна.

Закон передбачає надання вказаним суб’єктам безпосереднього доступу до Державного реєстру прав за умови ідентифікації відповідної посадової особи за допомогою електронного цифрового підпису. Порядок доступу буде визначати Уряд (на сьогодні такий порядок не визначений).

Усі ж інші фізичні та юридичні особи зможуть отримувати інформацію лише про права на певний об’єкт нерухомого майна (тому, отримати, наприклад, повний перелік об’єктів нерухомості, які належать певній особі, вони не зможуть). Відрізняється також порядок отримання вказаними особами зазначеної інформації. Отримати потрібну інформацію можна буде:

- у електронній формі через офіційний веб-сайт Укрдержреєстру.

- шляхом надання письмової заяви про одержання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (особисто та через установи поштового зв’язку) до органу державної реєстрації прав або нотаріуса.

Слід зазначити, що зазначені положення є досить прогресивними і відкритість інформації про права власності на нерухомість неодмінно матиме позитивний ефект у справі боротьби з корупцією. Проте, зауважуємо, що Державний реєстр речових прав на нерухоме майно функціонує лише з 1 січня 2013 року і на сьогодні має у своєму розпорядженні інформацію лише про досить невелику частину нерухомого майна (це лише ті об’єкти, які були задіяні у трансакціях, що відбулись з 2013 року). Основний масив інформації про права на землю накопичений у Державному земельному кадастрі і до складу Державного реєстру не передавався. Це ж саме стосується і інформації про права власності на будівлі та споруди, які реєструватись до 2013 року комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації. Було б досить корисним, якщо б згодом було відкрито загальний доступ і до вказано інформації.

 

2. Акти органів виконавчої влади у сфері земельних відносин

 

12 березня 2014 прийнято Постанову Кабінету Міністрів України «Про визначення питань, що належать до компетенції Першого віце-прем’єр-міністра України та віце-прем’єр-міністрів України» № 69.

В Постанові визначено, що питаннями земельних відносин буде займатися Віце-прем’єр-міністр України - Міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, крім питань збереження ґрунтів та охорони їх родючості, державного нагляду (контролю) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель, які віднесені до компетенції Першого віце-прем’єр-міністра України.

 

14 березня 2014 року прийнято Наказ Міністерства юстиції України «Про заходи щодо надання послуг з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно» № 524/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 березня 2014 року за № 357/25134.

Наказом встановлено, що державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, яке розташоване в межах території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, відповідно до законодавства у сфері державної реєстрації прав здійснюють:

за заявами, які подаються особисто заявником або шляхом надсилання поштою до органів державної реєстрації прав Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, - державні реєстратори речових прав на нерухоме майно органів державної реєстрації прав Дніпропетровської, Одеської, Хмельницької та Чернігівської областей;

за заявами, які подаються особисто заявником або шляхом надсилання поштою до органів державної реєстрації прав Херсонської та Запорізької областей, - державні реєстратори таких органів.

 

04 квітня 2014 року набрав чинності Наказ Міністерства юстиції України «Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 02 квітня 2013 року № 607/5” прийнятого 26.03.2014 року за № 570/5, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 березня 2014 р. за № 370/25147.

Вносяться зміни до наказу Міністерства юстиції України від 02 квітня 2013 року № 607/5 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб». Цей досить сумнівний з точки зору відповідності вимогам законодавства наказ значно ускладнює,у деяких випадках процедуру реєстрації речових прав на нерухоме майно, оскільки орган державної реєстрації прав у день прийняття відповідної заяви не розглядає її самостійно, а за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передає таку заяву на розгляд до Укрдержреєстру. У подальшому державний реєстратор прав на нерухоме майно Укрдержреєстру з дотриманням процедури, визначеної Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, розглядає заяву, подані до неї електронні копії документів, поданих для державної реєстрації прав, та приймає відповідне рішення.

«Ускладнена» процедура реєстрації прав, після внесених змін, залишається у тих випадках, коли речові права реєструються:

· на підставі рішень судів, що набрали законної сили, де однією із сторін є юридична особа, та/або інший суб’єкт господарювання, та/або фізична особа - підприємець (крім випадків державної реєстрації права власності на підставі рішень судів у справах про спадкування);

· на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя;

· на підприємства як єдині майнові комплекси;

· на новосформовані земельні ділянки лісогосподарського, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, водного та природно-заповідного фонду загальною площею понад 1 га;

· на земельні ділянки загальною площею понад 1 га, які відводяться за рахунок земель лісогосподарського, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення, водного та природно-заповідного фонду (у тому числі зі зміною цільового призначення);

· на підставі договорів про інвестування та/або договорів про спільну діяльність, однією із сторін у яких є держава в особі органу управління майном або територіальна громада в особі відповідного органу місцевого самоврядування або підприємства, установи, організації державної чи комунальної форми власності (крім випадків державної реєстрації права власності на об’єкти житлової нерухомості за фізичними особами);

· на об’єкти нерухомого майна загальною площею понад 5000 кв. метрів, що розташовані на земельній ділянці.

Варто відзначити, що «ускладнень» немає у випадках державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, реєстрація яких проведена до 01 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, а також державної реєстрації права власності на нерухоме майно одночасно із заявами щодо державної реєстрації похідних від права власності речових прав на нерухоме майно, реєстрація яких проведена до 01 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Слід відмітити, що формально чинне законодавство не передбачає жодних «ускладнених» процедур при реєстрації речових прав на нерухоме майно, а заява про реєстрацію речових прав на таке майно за загальним правилом має розглядатися тим реєстратором прав, якому вона була подана.

 

06 травня 2014 року набрав чинності Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про затвердження Вимог до технічного і технологічного забезпечення виконавців топографо-геодезичних і картографічних робіт» від 11.02.2014 № 65, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08 квітня 2014 р. за № 395/25172.

Наказом затверджуються Вимоги до технічного і технологічного забезпечення виконавців топографо-геодезичних робіт і картографічних робіт, які поширюються на суб’єктів господарювання, які виконують топографо-геодезичні і картографічні роботи з метою створення геодезичних, топографічних і картографічних матеріалів, даних, топографо-геодезичної і картографічної продукції.

Передбачено, що виконавці робіт повинні мати на праві власності чи інших законних підставах широкий спектр засобів обчислювальної та інформаційної техніки, технічні засоби, необхідні для виконання топографо-геодезичних і картографічних робіт.

Геодезичні інструменти та обладнання, комп’ютерна, обчислювальна, інформаційна техніка і програмне забезпечення, які застосовуються для виконання топографо-геодезичних і картографічних робіт, повинні забезпечувати необхідну точність вимірювань, автоматизацію процесів обробки даних, отримання геодезичних, топографічних і картографічних матеріалів та даних у паперовому та електронному вигляді.

Створені виконавцями робіт топографо-геодезичні і картографічні матеріали повинні підписуватися керівником суб’єкта господарювання та сертифікованим інженером-геодезистом.

Проте варто відзначити, що чинне законодавство України не передбачає жодних санкцій за порушення  запроваджених Вимог до технічного і технологічного забезпечення виконавців топографо-геодезичних і картографічних робіт, адже, після скасування ліцензування відповідних видів господарської діяльності у 2010 році, до відповідальності можуть притягатися лише сертифіковані інженери-геодезисти, а не суб’єкти господарювання, які є виконавцями робіт.

 

03 червня набрав чинності Наказ Міністерства юстиції України «Про заходи щодо державної реєстрації прав на землі сільськогосподарського призначення» від 28.05.2014 № 845/5. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 травня 2014 р. за № 568/25345.

Даним наказом Мінюст вводить принцип екстериторіальності щодо реєстрації прав оренди земель сільськогосподарського призначення, який передбачає, що реєстрація може здійснюватися не тільки за місцем розташування земельної ділянки, а також державними реєстраторами інших структурних підрозділів, які діють у межах відповідної області.

Також наказом внесені зміни до наказів Міністерства юстиції України від 26 грудня 2011 року № 3601/5 «Про затвердження форм рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно та вимог до їх оформлення» та від 22 листопада 2011 року № 3360/5 «Про затвердження зразка та опису печатки державного реєстратора прав на нерухоме майно».

Структурні підрозділи, державні реєстратори яких проводитимуть державну реєстрацію прав на землі сільськогосподарського призначення в межах області, визначатимуться керівником реєстраційної служби головного управління юстиції у відповідній області, виходячи з виробничої необхідності, значного навантаження або тимчасової відсутності державних реєстраторів, шляхом прийняття відповідного наказу.

Фактично, цей наказ дозволить створити «мобільні групи» державних реєстраторів прав при головних управліннях юстиції у областях, які зможуть оперативно реагувати на виникнення черг із реєстрацією договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення у окремих районах та частково «розвантажувати» реєстраторам районного рівня.

Варто відзначити, що у перспективі варто взагалі прибрати «територіальний монополізм» державних реєстраторів прав, адже законодавство України є однаковим на всій територій нашої держави, а тому штучне обмеження можливостей власників і користувачів нерухомості реєструвати свої права на неї лише у реєстраторів того району, в якому розташоване це майно, є явно невиправданим, звужує свободу громадян України у питанні отримання адміністративних послуг та стимулює корупцію.

 

05 червня 2014 року набрало чинності розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання надання адміністративних послуг органів виконавчої влади через центри надання адміністративних послуг” від 16 травня 2014 р. № 523-р.

Розпорядженням затверджено перелік адміністративних послуг органів виконавчої влади, які мають надаватися через центри надання адміністративних послуг, що створені районними державними адміністраціями.

До вказаних послуг включені деякі послуги, що стосуються земельних відносин, а саме:

· державна реєстрація земельної ділянки з видачею витягу з Державного земельного кадастру;

· внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про земельну ділянку;

· внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту, з видачею витягу;

· внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про землі в межах територій адміністративно-територіальних одиниць з видачею витягу;

· державна реєстрація обмежень у використанні земель з видачею витягу;

· внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель, встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, з видачею витягу;

· виправлення технічної помилки у відомостях з Державного земельного кадастру, допущеної органом, що здійснює його ведення, з видачею витягу;

· надання відомостей з Державного земельного кадастру у формі витягу з Державного земельного кадастру (про землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць, обмеження у використанні земель, земельну ділянку), довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), викопіювань з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації;

· видача довідок про наявність та розмір земельної частки (паю), а також наявність у Державному земельному кадастрі відомостей про одержання у власність земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації за певним видом її цільового призначення (використання)

· видача відомостей з документації із землеустрою, що включена до Державного фонду документації із землеустрою.

Варто відзначити, що більшість перерахованих адміністративних послуг внаслідок недосконалості програмного забезпечення, яке використовується для ведення Державного земельного кадастру, не надаються навіть територіальними органами Держземагентства України, а тому, навряд чи, їх зможуть надавати через центри надання адміністративних послуг. Крім того, Держземагентство України тривалий час відверто саботує виконання вимог Закону України «Про Державний земельний кадастр» щодо надання відомостей Державного земельного кадастру іншим органам влади та заінтересованим особам.

 

 

13 червня 2014 року видано окреме доручення Голови Держземагентства України Рудика С.Я. начальникам головних управлінь Держземагентства в областях та місті Києві щодо забезпечення реалізації права громадян – членів родин загиблих під час подій, що відбулися на Майдані.

З метою забезпечення реалізації права громадян – членів родин (діти, дружина (чоловік), батьки), які втратили близьких, під час подій, що відбулися на Майдані, на безоплатне одержання земельних ділянок у власність із земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених законодавством, доручаю забезпечити:

- формування списків громадян – членів родин (діти, дружина (чоловік), батьки), які втратили близьких на Майдані, та раніше не скористались у встановленому законодавством порядку правом на безоплатне одержання у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення;

- підготовку для зазначеної категорії громадян, зразків клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 118 Земельного кодексу України;

- оперативний розгляд у встановленому законодавством порядку клопотань (заяв) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від зазначеної категорії громадян та прийняття відповідного рішення (наказу).

З метою інформування зазначеної категорії громадян інформацію про виконання цього окремого доручення розміщувати на офіційних веб-сайтах відповідних територіальних органів Держземагентства України.

 

Наказ Держземагентства України від 13.06.2014 № 180 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо формування електронних документів для відомостей про державну геодезичну мережу, державний кордон та межі адміністративно-територіальних одиниць України”.

Наказом затверджено Методичні рекомендації щодо формування електронних документів для відомостей про державну геодезичну мережу, державний кордон та межі адміністративно-територіальних одиниць України, розроблені відповідно до Вимог до змісту, структури і технічних характеристик електронного документа, визначених у додатку 1 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 та визначають рекомендований механізм для якісного та повного заповнення елементів електронного документа у форматі XML для відомостей про державну геодезичну мережу, державний кордон та межі адміністративно-територіальних одиниць України.

 

09 липня 2014 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України «Питання державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яке розташоване на тимчасово окупованій території» від 02 липня 2014 р. № 226.

Постановою встановлено, що державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ведення реєстраційних та облікових справ, вчинення інших реєстраційних дій щодо нерухомого майна, яке розташоване в межах території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, здійснюють органи державної реєстрації прав Херсонської та Запорізької областей відповідно до законодавства України у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

 

20 серпня 2014 року зареєстровано Наказ Міністерства юстиції України від 15.08.2014 № 1354/5 «Про тимчасові заходи щодо надання послуг з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розташоване в межах територій Луганської та Донецької областей»

Наказом встановлено, що заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розташоване в межах територій Луганської та Донецької областей, можуть подаватися як до будь-якого органу державної реєстрації прав на території області, в межах якої розташоване нерухоме майно, так і до органів державної реєстрації прав Харківської, Полтавської, Дніпропетровської, Запорізької, Житомирської, Сумської та Чернігівської областей.

Прийнятий наказ дозволить до звільнення окремих міст та районів Східної України у рамках антитерористичної операції забезпечувати захист прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб у питаннях реєстрації речових прав на нерухоме майно.

 

13 серпня 2014 прийнята Постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно» за № 337.

Постановою вносяться зміни до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

Постановою виключено необхідність нотаріального посвідчення справжності підпису співвласників багатоквартирного будинку на їх згоді на добудову аттикових і мансардних поверхів та приєднання місць загального користування. Крім того, не потребуватимуть нотаріального посвідчення письмові заяви співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об’єкт нерухомого майна та заяви про розподіл часток у спільній власності на новозбудований або реконструйований об’єкт нерухомого майна у зв’язку з набуттям права спільної власності на такий об’єкт.

Важливим є удосконалення процедури проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що розташовані на території сільських рад та закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., заінтересованою особою може бути особа, за якою закріплені особові рахунки в погосподарських книгах відповідних сільських рад.

Відтепер, для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що розташовані на території сільських рад та закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., заявник подає державному реєстратору прав:

· документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (при чому цим документом може також вважатися рішення сільської ради щодо передачі (надання) земельної ділянки у власність або користування;

· виписку з погосподарської книги, яка надається виконавчим органом сільської ради, сільським головою (у разі, коли виконавчий орган не створений) або відповідною архівною установою;

· технічний паспорт на об’єкт нерухомого майна (у разі, коли у виписці з погосподарської книги відсутні відомості про технічні характеристики об’єкта нерухомого майна).

Крім того, постанова передбачає, що документи, подані особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб (замовником будівництва), після виготовлення електронних копій шляхом сканування та розміщення у Державному реєстрі прав, повертаються такій особі.

 

16 вересня 2014 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 10 вересня 2014 р. № 442.

З метою оптимізації системи центральних органів виконавчої влади та відповідно до пунктів 9 і 9-1 статті 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України постановив, зокрема, утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення.

Ліквідовано Державну інспекцію сільського господарства, поклавши функції із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів - на Державну екологічну інспекцію.

Також покладено на Міністерство аграрної політики та продовольства функції із забезпечення формування державної політики щодо використання і охорони земель сільськогосподарського призначення та на Державну реєстраційну службу функції із здійснення державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та їх обтяжень.

 

02 вересня 2014 року набрав чинності Наказ Міністерства юстиції України «Про тимчасові заходи щодо надання послуг з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розташоване  в межах територій Луганської та Донецької областей» від 15.08.2014 № 1354/5.

Наказом встановлено, що заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розташоване в межах територій Луганської та Донецької областей, можуть подаватися як до будь-якого органу державної реєстрації прав на території області, в межах якої розташоване нерухоме майно, так і до органів державної реєстрації прав Харківської, Полтавської, Дніпропетровської, Запорізької, Житомирської, Сумської та Чернігівської областей.

У разі подання заяв про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розташоване в межах територій Луганської та Донецької областей, до органів державної реєстрації прав Харківської, Полтавської, Дніпропетровської, Запорізької, Житомирської, Сумської та Чернігівської областей державні реєстратори речових прав на нерухоме майно таких органів проводять державну реєстрацію прав відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868.

 

10 жовтня 2014 набув чинності Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про затвердження Порядку підготовки та внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань з питань дотримання вимог земельного законодавства» від 27.08.2014 № 317.

Наказом було затверджено Порядок підготовки та внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань з питань дотримання вимог земельного законодавства, який встановлює процедуру підготовки та внесення органами Державної інспекції сільського господарства України до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань з питань дотримання вимог земельного законодавства, їх обліку, контролю за станом виконання та вжиття заходів реагування у разі невиконання вимог.

Необхідність затвердження Порядку є актуальною вже біля трьох років. Держсільгоспінспекція була утворена ще наприкінці 2010 року. Проте існуючим до останніх часів Порядком підготовки та внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань з питань дотримання вимог земельного законодавств, що був затверджений наказом Держкомзему від 14 грудня 2004 року № 407, було передбачено здійснення функцій з державного контролю за використанням та охороною земель Держсільгоспінспекцією.

Більшість положень нового Порядку увібрали у себе положення порядку старого. Виключенням стала детально виписана процедура оскарження клопотань Держсільгоспінспекції.

Крім того, змінені терміни внесення клопотань про необхідність приведення у відповідність із законодавством рішень, прийнятих органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель. Раніше таке клопотання вносилось протягом десяти днів з дня виявлення порушення, зараз цей строк скорочений до п’яти робочих днів.

Також Порядком зобов’язано інспекційні органи Держсільгоспінспекції України письмово повідомляти про вчинення особою дій, які містять ознаки корупції, відповідний спеціально уповноважений суб’єкт у сфері протидії корупції.

Слід відмітити, що 10 вересня 2014 р. постановою Кабінету Міністрів України № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» Державну інспекцію сільського господарства України було ліквідовано, із покладенням функції із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів на Державну екологічну інспекцію. Тому у недалекому майбутньому слід чекати затвердження нового порядку.

 

22 жовтня 2014 року прийнято Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції боротьби з деградацією земель та опустелюванням» від 22 жовтня 2014 р. № 1024-р.

Розпорядженням схвалено Концепцію боротьби з деградацією земель та опустелюванням. Метою Концепції є підвищення ефективності реалізації державної політики щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням, визначення пріоритетних завдань, зміцнення інституціональної спроможності та покращення координації діяльності уповноважених органів у відповідній сфері, а також забезпечення виконання Україною як стороною Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням у тих країнах, що потерпають від серйозної посухи та/або опустелювання, особливо в Африці, міжнародних зобов’язань.

Концепцією визнано за необхідне здійснення заходів щодо:

- удосконалення структури земельних угідь та напрямів господарської діяльності з метою формування збалансованого співвідношення між земельними угіддями та забезпечення екологічної безпеки і рівноваги території, зокрема:

- збільшення площі сільськогосподарських угідь екстенсивного використання (сіножатей, пасовищ), лісів, полезахисних лісових смуг та інших захисних насаджень відповідно до науково обґрунтованих показників з урахуванням регіональних особливостей та природно-кліматичних умов;

- зменшення площі орних земель за рахунок ерозійно-небезпечних, деградованих, малопродуктивних та техногенно забруднених сільськогосподарських угідь, заплав і прибережних захисних смуг водних об’єктів;

- створення нових і збільшення площі наявних територій та об’єктів природно-заповідного фонду;

- створення умов для забезпечення формування екомережі;

- забезпечення широкого впровадження екологічно збалансованих технологій землекористування, у тому числі спрямованих на розвиток спеціальних сировинних зон та органічного сільськогосподарського виробництва;

- удосконалення економічних механізмів стимулювання землевласників та землекористувачів до провадження екологічно збалансованої діяльності, збереження ґрунтів та відтворення їх родючості;

- удосконалення державної системи моніторингу довкілля, у тому числі земель (включаючи великомасштабні ґрунтові обстеження та агрохімпаспортизацію), лісів і вод, удосконалення функціонування державних земельного, лісового та водного кадастрів, забезпечення землеустрою в частині розроблення відповідної документації в галузі охорони земель та здійснення передбачених нею заходів, а також лісовпорядкування;

- забезпечення належного функціонування і вдосконалення системи раннього оповіщення та моніторингу посух і гідрометеорологічної мережі спостережень;

- запровадження інтегрованого підходу до управління земельними та іншими природними ресурсами, підвищення його координованості та ефективності.

На жаль, незважаючи на амбітні завдання, поставлені Концепцією, вона не містить вказівок на основні методи досягнення поставлених цілей. Перелік конкретних завдань буде визначений у Національному плані дій щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням, який буде затверджений в майбутньому.

 

28 жовтня 2014 набув чинності Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про реєстрацію виноградних насаджень» від 12.08.2014 № 303.

Вимога щодо реєстрації у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну аграрну політику, політику у сфері сільського господарства виноградних насаджень технічних та столових сортів у господарствах усіх форм власності зазначена у статті 2 Закону України «Про виноград та виноградне вино».

Наказом затверджений Порядок реєстрації виноградних насаджень та ведення державного реєстру виноградників, який визначає механізм реєстрації виноградних насаджень технічних та столових сортів у господарствах усіх форм власності та ведення державного реєстру виноградників Міністерством аграрної політики та продовольства України.

Відповідно до Порядку, реєстрації підлягають виноградні насадження технічних та столових сортів площею понад 0,5 гектара. Не підлягають реєстрації виноградні насадження, зрідженість яких становить понад 60 відсотків.

Порядок встановлює, що господарства, які займаються вирощуванням винограду, в строк з 01 квітня по 30 червня подають до структурних підрозділів агропромислового розвитку відповідних районних або обласних державних адміністрацій на паперових і електронних носіях інформацію про виноградні насадження, які підлягають реєстрації, за затвердженими формами.

Зазначені структурні підрозділи узагальнюють отриману інформацію та подають її до Міністерства аграрної політики та продовольства Автономної Республіки Крим і структурних підрозділів агропромислового розвитку відповідних обласних державних адміністрацій, які у свою чергу подають ї Міністерству. Міністерство на підставі перевірки отриманої інформації затверджує регіональні реєстри виноградних насаджень.

На підставі затверджених регіональних реєстрів виноградних насаджень формується державний реєстр виноградних насаджень, який розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства аграрної політики та продовольства України.

 

Наказ Держземагентства України від 20.11.2014 № 379 «Про організацію реєстрації апаратури супутникових радіонавігаційних систем».

Наказом встановлено, що реєстрація апаратури супутникових радіонавігаційних систем геодезичного коду 9015 за товарною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності, що застосовується під час проведення топографо-геодезичних, картографічних, аерофотознімальних, проектних, дослідницьких робіт і вишукувань та кадастрових зйомок, крім апаратури зазначеного типу Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, здійснюється Департаментом топографо-геодезичної і картографічної діяльності Держземагентства України.

Також затверджено форму журналу реєстрації апаратури супутникових радіонавігаційних систем геодезичного коду 9015 за товарною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності, що застосовується під час проведення топографо-геодезичних, картографічних, аерофотознімальних, проектних, дослідницьких робіт і вишукувань та кадастрових зйомок, крім апаратури зазначеного типу Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.

 

12 грудня 2014 року набрав чинності Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про затвердження Порядку обстеження та оновлення пунктів Державної геодезичної мережі» від 03.11.2014 № 435.

Наказом затверджено Порядок обстеження та оновлення пунктів Державної геодезичної мережі. Цей Порядок визначає механізм обстеження та оновлення пунктів Державної геодезичної мережі, встановлює типи їх центрів та є обов’язковим для виконання суб’єктами топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Також наказом визнано таким, що втратив чинність, наказ Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України від 19 травня 1993 року № 23 «Про затвердження Інструкції про типи центрів геодезичних пунктів (ГКНТА-2.01,02-01-93)”.

 

3.Узагальнення та практика судових органів з земельних питань

 

Інформаційний лист Вищого господарського суду «Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів» від 20.05.2014 № 01-06/646/2014.

У листі, зокрема, наголошується, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (постанова від 03.12.2013 № 5009/3430/12).

 

Лист Вищого господарського суду України «Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів» від 01.07.2014 № 01-06/841/2014.

В листі зазначається, що не проведення земельних торгів при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що перебувають у комунальній власності, є порушенням органом місцевого самоврядування господарської компетенції під час укладення такого виду договорів (постанова від 03.06.2014 № 13/17/5022-675/2012).

 

Постанова Вищого господарського суду України «Про внесення змін і доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України» від 10.07.2014 № 6.

У зв'язку зі змінами, які відбулися в законодавстві України, та з питаннями, які виникають у судовій практиці щодо застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, постановою вносяться зміни і доповнення до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України, що стосуються земельних відносин.

Зокрема, Пленум Вищого господарського суду України відзначає, якщо у договорі оренди землі сторони визначили, що орендар зобов'язаний самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством, а він не виконав чи виконав неналежним чином свій обов'язок щодо розрахунку розміру орендної плати і це призвело до виникнення заборгованості, то з урахуванням вимог частини першої статті 15, частин першої і другої статті 21 Закону України «Про оренду землі», статті 526 ЦК України і статті 193 ГК України така заборгованість підлягає стягненню з орендаря за позовом орендодавця.

Крім того, аналізуючи деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, Пленум Вищого господарського суду України відзначив, що відсутність у договорі оренди землі хоча б однієї з істотних умов є підставою для визнання його недійсним (частина друга статті 15 Закону України «Про оренду землі»). При цьому вирішуючи спір про визнання договору оренди землі недійсним у зв'язку з відсутністю в ньому передбаченої частиною першою статті 15 названого Закону істотної умови суд має застосовувати цю ж норму у редакції, що була чинною на момент укладення договору, а не на момент його державної реєстрації.

 

Інформаційний лист Вищого господарського суду України «Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів» від 27.10.2014 № 01-06/1666/14.

На доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів» доводяться до відома правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами перегляду судових рішень господарських судів у порядку, передбаченому розділом ХІІ-2 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають, зокрема, у сфері земельних правовідносин.

Зокрема, у постанові від 03.12.2013 № 5009/3430/12 висловлена позиція Верховного суду України стосовно того, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Вказана постанова була прийнята Верховним судом України за наслідком розгляду заяви публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат” про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 25 квітня 2013 року у справі № 5009/3430/12 за позовом Запорізького міжрайонного екологічного прокурора в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до Товариства про стягнення заборгованості.

Вважаємо за доцільне навести цитату з даного рішення:

«Так, рішенням Ради від 03 березня 2008 року № 79 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Запоріжжя” затверджено базову вартість 1 кв. м землі у розмірі 190,18 грн із врахуванням індексації нормативної грошової оцінки земель м. Запоріжжя станом на 1 січня 2008 року. Рішення Ради від 15 червня 2001 року № 17 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Запоріжжя” визнано таким, що втратило чинність, з моменту впровадження нової грошової оцінки.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Статтею 526 ЦК України, що кореспондується зі статтею 193 Господарського кодексу України, передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, проте відповідач неналежним чином виконав свій обов'язок щодо розрахунку за орендовану земельну ділянку, що призвело до виникнення заборгованості у сумі 2 107 877,31 грн.

Оскільки у договорах оренди землі сторони визначили, що орендар зобов'язаний самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством, Вищий господарський суд України при вирішенні справи № 5009/3430/12 правильно застосував норми матеріального права, а отже, у задоволенні заяви Товариства слід відмовити.»

 




© 2015 Асоціація «Земельна спілка України». Всі права захищено.
Дана інформація була підготовлена Асоціацією «Земельна спілка України». Забороняється відтворення та використання повністю або будь-якої частини даної інформації у будь-якому форматі, включаючи графічний, електронний, копіювання, передрук чи використання в будь-який інший спосіб без письмової згоди Асоціації «Земельна спілка України».

Консультації

 

Послуги для фізосіб

 

Послуги для бізнесу

 
 

Продати земельну ділянку

 

©2018 Ассоциация «Земельный союз Украины»

Все права защищены. Этот веб-сайт является собственностью Ассоциации «Земельный союз Украины».Все исключительные имущественные и неимущественные авторские права на информацию, размещаемую на сайте www.zem.ua принадлежат Ассоциации «Земельный союз Украины» или непосредственному автору этих материалов, если в тексте не указывается другое. Запрещается воспроизведение и использование любой части этого веб-сайта и информации, размещенной на нем, в любом формате, включая графический, электронный, копирование или использование любым другим способом без предварительного письменного согласия Ассоциации «Земельный союз Украины».

 

По вопросам сотрудничества, а также для представителей СМИ т. 098-156-40-40