1. У разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це територіальний орган центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у районі (місті), який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб.
Виправлення технічної помилки у відомостях Державного земельного кадастру, яка була допущена не з вини органу, що здійснює його ведення, здійснюється за плату, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.
ЗСУ: Наслідком того, що в Україні із початку земельної реформи не проводилась суцільна інвентаризація земель, а також неодноразово застосовувались методи адміністративно-командного «пришвидшення» приватизації земель , стали неповнота та неточність відомостей про всі земельні ділянки у даних державного земельного кадастру. Фактично, у земельному кадастрі наразі наявна геопросторова інформація лише стосовно половини земельних ділянок держави. Інші дві третини «з’являтимуться» у земельному кадастрі в міру проведення кадастрових зйомок , пов’язаних із фіксацією фактичних меж цих ділянок в натурі (на місцевості).
Попри те, що основою для геодезичного встановлення меж земельних ділянок, реєстрації їх просторових та правових характеристик земельних ділянок теоретично повинна виступати документація із землеустрою, дані якої носять офіційний характер і набувають юридичного значення внаслідок затвердження за встановленою законодавством процедурою, характеристики земельних ділянок найчастіше визначаються за їх фактичним станом. Звичайно, натурні топографо-геодезичні зйомки, матеріали дистанційного зондування Землі ніколи не зможуть дати юридично значимих відомостей щодо правомірного використання земельних ділянок, адже усі способи закріплення меж на земній поверхні є тимчасовими – польову межу можна розорати, паркан – пересунути, межові знаки – втратити, а більшість меж ділянок взагалі ніяк не відображені фізично на земній поверхні.
По суті, виявляючи «невідповідність» фактичних меж ділянок тим, що раніше зазначались у документації із землеустрою, відшукуючи «відхилення» у конфігурації земельних ділянок, їх площі тощо, землевпорядні та топографо-геодезичні організації, з одного боку, займаються своєрідною «легалізацією» правопорушень, пов’язаних із самовільним захопленням земельних ділянок або їх нецільовим використанням. З іншого боку, безперечно необхідна величезна «робота над помилками» державного земельного кадастру, який нерідко наповнювався недостовірними відомостями.
Коментовані норми описують процедуру, яка дозволяє здійснювати виправлення помилок у державному земельному кадастрі. При цьому слід мати на увазі, що «уточнення» просторових характеристик земельних ділянок тягне за собою не лише коригування реєстраційних відомостей про земельні ділянки, але й переоформлення «неправильних» правовстановлюючих документів, уточнення оціночних показників земельних ділянок, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а також притягнення до відповідальності осіб, які раніше некоректно виконали землевпорядні та топографо-геодезичні роботи. В сучасних умовах, виправлення помилок у державному земельному кадастрі найчастіше можливе переважно у судовому порядку із залученням судової експертизи.
У разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це територіальний орган центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у районі (місті), який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Джерелом такої інформації є Державний фонд документації із землеустрою.
Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб.
Виправлення технічної помилки у відомостях Державного земельного кадастру, яка була допущена не з вини органу, що здійснює його ведення, має здійснюватися за плату. У даний час розмір такої плати Кабінетом Міністрів України не встановлено.
2. У разі виявлення технічної помилки, допущеної в записах Державного земельного кадастру органом, що здійснює його ведення, зазначений орган у п'ятиденний строк письмово повідомляє про це заінтересовану особу.
ЗСУ: Коментована норма встановлює обов’язок державних органів земельних ресурсів у разі виявлення ним технічної помилки, допущеної в записах Державного земельного кадастру, у п’ятиденний термін повідомляти про це землевласників (землекористувачів).
3. Виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах.
ЗСУ: Коментована норма встановлює загальне правило, згідно якого виправлення технічних помилок Державного земельного кадастру має здійснюватися після виправлення помилок у відповідних документах, які слугували підставою для внесення неточних даних у кадастрово-реєстраційну систему.
4. Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації.
ЗСУ: Оскільки відомості Державного земельного кадастру вносяться, перш за все, на підставі документації із землеустрою та технічної документації з оцінки земель, коментована норма встановлює загальне правило, згідно якого виправлення відомостей Державного земельного кадастру має здійснюватися після виправлення помилок у відповідній документації, яка слугували підставою для внесення неточних даних у кадастрово-реєстраційну систему.
5. Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.
ЗСУ: Зважаючи на те, що виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку нерідко неможливе, внаслідок відсутності розробника документації землеустрою, яка містила невірні відомості про земельну ділянку, або втрати ним права виконувати роботи із землеустрою, а отже – виправити допущені помилки, коментована норма дозволяє здійснювати виправлення помилок на підставі:
технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості);
матеріалів інвентаризації земель;
рішення суду.
Стаття 55 Закону України «Про землеустрій» передбачає, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.
Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).
Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.
У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.
Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов'язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.
Наказом Держкомзему від 18.05.2010 № 376 затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.
Порядок проведення інвентаризації земель встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 513.
6. Інформація про виправлення технічних помилок не пізніше наступного дня з дня їх виправлення надається в письмовій формі власникам та користувачам земельних ділянок, а також третім особам, чиїх інтересів стосувалося виправлення помилок.
ЗСУ: Коментована норма встановлює обов’язковість невідкладного інформування про виправлення помилок у Державному земельному кадастрі в письмовій формі власників та користувачів земельних ділянок, а також третіх осіб, чиїх інтересів стосувалося виправлення помилок. Інформування має здійснити не пізніше наступного дня із дня виправлення помилки державний кадастровий реєстратор, який прийняв відповідне рішення.
©Цей матеріал підготовлено експертами Земельної спілки України в рамках спільного проекту Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй та Міністерства юстиції України "Юридичне забезпечення прав і можливостей бідних"