При виборі ділянок під багаторічні насадження важливе значення мають морфологічні і біологічні особливості порід і сортів, їх вимоги до рельєфу місцевості, ґрунтів, зволоженню, глибині залягання ґрунтових вод, захищеність ділянки від шкідливих вітрів та ін.
Основними завданнями влаштування території саду є створення умов, які сприяють їх росту і розвитку, високовиробничому використанню техніки, трудових ресурсів для отримання максимальної кількості продукції при мінімальних затратах праці і засобів.
Перш за все, при організації території саду важливим є розміщення порід і сортів плодових культур, так як вони відрізняються між собою терміном дозрівання і проведенням догляду за насадженнями, а також по відношенню до ґрунтів, рельєфу і іншим особливостям місцевості.
Наприклад:
˗ яблуня і слива - вологолюбні культури, морозостійкі, їх можна розміщувати на низинних частинах схилу;
˗ груша більш засухостійка але не морозостійка її слід розміщувати в середніх частинах пологих схилів, в більш захищених місцях;
˗ персик погано переносить зимові морози і весняні приморозки, тому його висаджують в середніх частинах схилу на південно-західні експозиції;
˗ вишню і черешню можна розміщувати на середніх і верхніх частинах схилу.
Необхідно врахувати й рельєфні властивості території та ґрунти для закладки саду в межах природно-сільськогосподарських зон країни.
Полісся
В північних районах України кращими по рельєфу вважають підвищені ділянки з рівнем ґрунтових вод не ближче 1,5-2 м від поверхні та південні, південно-західні, південно-східні пологі схили підвищень, добре прогріті і захищені від вітрів.
Кращі ґрунти для садів в даній зоні є дернові середньо- і слабопідзолисті.
Лісостеп
В лісостепових районах під сади слід відводити, насамперед, середні і нижні частини пологих схилів, південно-західної і північно-західної експозиції, в південних районах – ділянки північних, північно-західних і західних схилів захищених від жарких сонячних вітрів.
Таким чином, для плодових культур більш придатні пологі схили до 5°; насіннєві сади добре ростуть на терасованих схилах до 8-10°; під кісточкові культури використовують більш круті схили; під ягідники, чагарники і полуницю краще відводити рівнинні ділянки або схили до 5°.
Глибина залягання ґрунтових вод для ягідників має бути не менше 1,0 - 1,5 м, для чагарників - 2 м для насіннєвих - 4 м.
Кращіґрунти для садів - сірі лісові, темно-сірі опідзолені й чорноземи опідзолені та глибокі.
Степ
Тут сади найкраще створювати на понижених рівнинах і невеликих (крутістю 3-5°) схилах північної, північно-західної та західної експозицій.
У північно-східній частині Степу зимові й недостатньо стійкі осінні сорти зерняткових порід не слід розміщувати в долинах річок, оскільки у цих місцях дерева часто ушкоджуються морозами.
В західній і центральній частинах Степу без зрошення створювати кісточкові сади можна на схилах крутістю до 12°, а в північно-східній – не більше 10°.
У степовій частині Криму кращими елементами рельєфу є рівні місця, в передгірній - долини річок і балок.
Кращі ґрунти для садів - чорноземи звичайні й південні, темно-каштанові ґрунти, ґрунти на карбонатних лесах, чорноземи глибокі долинні давньоелювіального походження, добре дреновані з рівнем ґрунтових вод не ближче 2-3 м від поверхні.
Гірські райони
У передгірних і гірських районах Карпат можна відводити ділянки на схилах крутістю до 20-25° в одному напрямку, в Передкарпатті кращими є південні схили. У Закарпатській низовині сади розміщують на більш-менш рівних підвищених ділянках.
Звертаємо увагу!
У всіх зонах:
˗ не слід відводити під сади ґрунти з ознаками оглеєння у межах ґрунтового профілю і рівнем ґрунтових вод глибше 1,5-2 м, особливо небезпечні застійні води навіть на глибині 1,5 м;
˗ погано ростуть і поступово гинуть сади на щільних ґрунтах важкого гранулометричного складу (об’ємна маса яких понад 1,5 г/см3) та солонцюватих, що містять у коренезаповненому шарі 0,2% легкорозчинних солей і більше щодо маси ґрунту;
˗ непридатні під сади сильнокарбонатні ґрунти з близьким заляганням вапняку й ґрунти з близьким заляганням щільних порід (менше 1,5 м від поверхні);
˗ не можна відводити під сади також дуже змиті ґрунти, з ознаками зсувів, при заляганні ближче 3-4 м від поверхні кристалічних порід і глибокого прошарку піску, щільних глин.
Таким чином, врахувавши зазначені рекомендації, можна досягти максимального рівня та якості врожаю при мінімальних затратах праці і засобів.
