Звіт по діяльності ЗА ЧЕРВЕНЬ 2021 РОКУ
Частина І. Фаховий діалог з Держгеокадастром, а також з іншими організаціями/ органами влади, до діяльності яких належать земельні питання, про необхідні дані, пов’язані із земельними відносинами
немає
Частина ІІ.
І. Прийняття, підписання, набрання чинності нормативно правовими актами у сфері земельних відносин
24 червня 2021 року Президентом України був підписаний Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо продажу земельних ділянок та набуття права користування ними через електронні аукціони»
Закон має набрати чинності 6 липня 2021 року
Текст Закону https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/1444-IX#Text
Коментарі до Закону надані у звіті за квітень 2021 року.
16 червня 2021 р. постановою Кабінету Міністрів України від № 637 був затверджений Порядок здійснення перевірки відповідності набувача або власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення вимогам, визначеним статтею 130 Земельного кодексу України
Порядком встановлено, що Перевірка відповідності набувача права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення вимогам, визначеним Земельним кодексом України, зокрема стосовно обмежень щодо загальної площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які вправі набувати у власність одна особа, проводиться нотаріусом до посвідчення нотаріусом правочину про відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення.
Перевірка відповідності власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення вимогам, визначеним Земельним кодексом України до власників земельних ділянок (у тому числі щодо дотримання вимог щодо обов’язкового відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення), проводиться органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель.
Для цілей цього Порядку загальною площею земельних ділянок сільськогосподарського призначення вважається сумарна площа земельних ділянок, які належать до земель сільськогосподарського призначення та які перебувають у власності особи (у тому числі земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які належать юридичній особі, учасником (акціонером, членом) якої є відповідна особа) на момент перевірки набувача або власника.
Перевірка набувача або власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення включає:
встановлення особи набувача;
встановлення кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи;
перевірку факту перебування набувача, учасників (акціонерів, членів), кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи під дією спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) відповідно до Закону України “Про санкції”;
перевірку належності набувача, учасників (акціонерів, членів), кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи до громадянства держави, визнаної Україною державою-агресором або державою-окупантом;
перевірку факту перебування юридичної особи - набувача, утвореної згідно із законодавством України, під контролем фізичних та юридичних осіб, зареєстрованих у державах, включених до переліку держав (юрисдикцій), що не виконують чи неналежним чином виконують рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, сформованого в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, на основі висновків міжнародних, міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, та оприлюдненого на офіційному веб-сайті Держфінмоніторингу;
перевірку факту включення набувача, учасників (акціонерів, членів), кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи до переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, сформованого Держфінмоніторингом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
перевірку джерел походження коштів набувача або інших активів у разі набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення за відплатними договорами;
перевірку факту виділення земельної ділянки сільськогосподарського призначення за рахунок земельної частки (паю) та її розташування стосовно державного кордону України;
визначення загальної площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності громадянина України та юридичної особи, учасником (акціонером, членом) або кінцевим бенефіціарним власником якої він є.
За результатами перевірки набувача нотаріус складає протокол проведення перевірки набувача, у якому зазначаються:
дата складення та номер протоколу;
назва правочину, за посвідченням якого звернувся набувач;
відомості про набувача, визначені у пункті 5 цього Порядку;
кадастровий номер земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка належить набувачу та/або юридичній особі приватного права, учасником (членом, акціонером) якої є набувач, за відомостями Державного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
відомості про відповідність чи невідповідність набувача вимогам, визначеним статтею 130 Земельного кодексу України;
інформація про зупинення дії, спрямованої на набуття у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення;
власне ім’я, прізвище нотаріуса, що провів перевірку набувача.
Протокол підписується нотаріусом та скріплюється його печаткою.
У разі виявлення порушення вимог статті 130 Земельного кодексу України орган, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, готує матеріали за результатами проведеної перевірки для подання позову до суду про конфіскацію відповідної земельної ділянки.
Коментар:прийнятий порядок фактично визначає перевірку нотаріусами та органами державного контролю в «ручному режимі», що значно збільшить у часі процес здійснення транзакцій із земельними ділянками сільськогосподарського призначення. Набагато доцільніше було б здійснення зазначеної перевірки за допомогою програмного забезпечення з використання відомостей Державного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та інших інформаційних ресурсів.
Проте, незважаючи на недоліки, факт прийняття Порядку слід оцінити позитивно, адже без його прийняття здійснення транзакцій із земельними ділянками сільськогосподарського призначення з 1 липня було б значно ускладненим.
2. ЗАКОНОПРОЕКТНА ДІЯЛЬНІСТЬ
2.1. Діяльність Комітетів Верховної Ради України
2.3. Зареєстровані законопроекти
15 квітня 2021 року у Верховній Раді був зареєстрований законопроект «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо скасування інституту права постійного користування земельними ділянками» (р.№ 5385), внесений н.д. Литвиненком С.А., Чорноморовим А.О. та ін.
Законопроект передбачає:
1. Автоматичне перетворення права постійного користування державних і комунальних підприємств, установ, організацій у права оперативного управління, господарського відання на земельні ділянки, які перебували у них на праві постійного користування.
Право оперативного управління і господарського відання – це своєрідний аналог права власності. Воно передбачає можливість володіти, користуватися та розпоряджатися майном під контролем органу влади, якому підпорядковується відповідне підприємство. На цьому праві державним і комунальним підприємствам і установам сьогодні належить будь-яке інше майно (крім земельних ділянок).
2. Встановлення наступних умов розпорядження земельними ділянками суб’єктами права господарського відання, оперативного управління:
- відчуження, застава земельних ділянок (крім земельних ділянок с/г призначення) здійснюється на земельних торгах, за погодженням з органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, до сфери управління яких належить суб’єкт постійного користування;
- земельні ділянки, які використовуються на праві оперативного управління, а також земельні ділянки лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення не можуть бути відчужені, передані у заставу, на них не може бути звернене стягнення;
- земельні ділянки можуть бути відчужені або заставлені лише у разі, якщо таке право набуто за цивільно-правовими договорами, а не безоплатно від держави або територіальної громади.
3. Надання права суб’єктам права господарського відання, оперативного управління передавати земельні ділянки в оренду на наступних умовах:
- строк оренди не повинен перевищувати 3 років (а щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення – не більше 7 років);
- передача в оренду здійснюється виключно через земельні торги (крім передачі земельної ділянки в оренду власнику розташованих на ній будівель, споруд);
- встановлення заборони на передачу земельної ділянки в суборенду.
4. Надання дозволу державним та комунальним підприємствам, установам, організаціям придбавати земельні ділянки за цивільно-правовими договорами.
5. Заборона державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам мати земельні ділянки на праві господарського відання (крім земель, необхідних для будівництва та обслуговування сільськогосподарської нерухомості та земель, які були одержані у постійне користування до набрання чинності законом). Після набрання чинності законом, державні і комунальні сільськогосподарські підприємства зможуть набувати земельні ділянки сільськогосподарського призначення лише на умовах оренди і лише на земельних торгах.
22 червня 2021 року у Верховній Раді України був зареєстрований проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення використання земель оборони та земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні національних академій наук, державних підприємств, установ, організацій» (р.№5692), внесний н.д. Верещук І.А., Івченком В.Є. та ін.
Текст законопроекту http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=72327
Законопроект пропонує дозволити державним підприємствам, установам, організаціям, що використовують земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, землі оборони на праві постійного користування, передавати ці земельні ділянки в оренду за погодженням з органами управління вказаних підприємств, установ, організацій, без припинення права постійного користування.
Коментар: Законопроекти №№ 5385, 5692 фактично є альтернативними, хоч і не зареєстровані як альтернативні у парламенті. Обидва вони стосуються вирішення однієї проблеми.
На сьогодні існує чимало проблем у користуванні земельними ділянками на праві постійного користування юридичними особами державного і комунального сектору економіки. Вказане право не є «гнучким» і не відповідає сучасним потребам суб’єктів господарювання. На відміну від суб’єктів права власності, оренди на земельну ділянку, Земельним кодексом України на постійного користувача покладений обов’язок щодо самостійного господарювання на земельній ділянці. Суб’єкт права постійного користування позбавлений можливості передавати земельну ділянку у користування третім особам, використовувати її як об’єкт застави для отримання кредитних ресурсів. Проте практика свідчить, що вказаних заборон часто не дотримуються. Дуже поширеним явищем в Україні є укладення «квазі-договорів оренди землі» під виглядом договорів про спільну діяльність, спільний обробіток, інвестиційних договорів, які фактично є прихованими договорами оренди. Обсяг земель, які належать таким підприємствам на праві постійного користування, є досить значним. У той же час матеріально-технічна база цих підприємств залишає бажати кращого, і часто єдиним їх реальним активом є земля. Проте усі вказані договори укладаються і виконуються «в тіні», кошти від «орендної плати» часто сплачуються готівкою керівництву підприємств, бюджети не одержують коштів з оподаткування вказаних операцій.
Чимало проблем створює також заборона суб’єктам права постійного користування здійснювати продаж земельних ділянок, що перебувають у їх постійному користуванні. Значна кількість державних і комунальних підприємств, установ, організацій мають у постійному користуванні земельні ділянки, які, з одного боку, не є необхідними для їх господарської діяльності, але з іншого – є інвестиційно привабливими. Зокрема, це стосується земель в межах великих міст, які доцільно використати під забудову. Не маючи законодавчо встановленого права продавати ці земельні ділянки, вказані суб’єкти масово застосовують різноманітні «сірі схеми» з прихованого продажу цих ділянок шляхом надання можливостей будівництва на їх землях приватним структурам (наприклад, будівництва багатоквартирних будинків з наданням державному підприємству чи установі невеликого відсотку квартир у ньому). При цьому кошти чи вартість майна, яке одержує суб’єкт права постійного користування внаслідок таких дій є набагато меншим у порівнянні з коштами, які б він міг одержати у разі легального продажу або хоча б оренди земельної ділянки.
Величезною проблемою, яка є наслідком такого стану справ, є значна кількість коштів, які обертаються «в тіні», а також криміналізація відносин, пов’язаних з управлінням землями, що перебувають у постійному користуванні.
Проте, шлях вирішення вказаних проблем, запропонований законопроектом 5385 є більш комплексним, ніж те, що запропоноване законопроектом 5692 з огляду на те, що законопроект 5385, зокрема:
- вирішує проблему удосконалення управління усіма землями, які на сьогодні перебувають у постійному користуванні державних і комунальних підприємств, установ, організацій, а не тільки земельних ділянок вказаних осіб, які віднесені до земель сільськогосподарського призначення і земель оборони;
- надає державному, комунальному підприємству право не тільки передавати у нетривалу оренду, а й продавати земельні ділянки несільськогосподарського призначення (за погодженням з відповідним органом управління). Це дозволить, у цих питаннях перейти від викривленої практики здійснення забудови земельної ділянки не її власником.
- замінює право постійного користування земельними ділянками більш гнучким речовим правом, в багатьох випадках подібним до права власності, що дозволить припинити значну кількість корупційних механізмів з тіньового використання земель державних підприємств, установ, організацій.
Наразі оцінити шанси на прийняття обох законопроектів дуже важко, оскільки предметний діалог в політикумі відносно їх змісту ще майже не відбувається.
Частина ІІІ.
Додаткові матеріали
Інформація про основні підзаконні нормативно-правові акти, прийняття яких передбачено Законами України №№ 711, 4123
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» передбачено необхідність затвердження наступних актів Кабінету Міністрів України:
- Порядок консервації земель.
Відповідно до статті 172 Земельного кодексу України консервації підлягають деградовані і малопродуктивні землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним. Консервації підлягають також техногенно забруднені земельні ділянки, на яких неможливо одержати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров'я. Консервація земель здійснюється шляхом припинення чи обмеження їх господарського використання на визначений термін та залуження, заліснення або ренатуралізації. Передача у власність і користування земель державної та комунальної власності, щодо яких прийнято рішення про їх консервацію, для цілей, не пов’язаних із такою консервацією, забороняється. Консервація земель здійснюється за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на підставі договорів з власниками земельних ділянок.
- Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання.
Самовільне зайняття земельної ділянки, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, псування земель, порушення правил використання земель є правопорушеннями, за вчинення яких передбачена адміністративна, кримінальна та цивільна відповідальність.
На сьогодні є чинною Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. № 963.
На виконання прийнятого Закону, до вказаної методики будуть внесені зміни щодо:
- виключення із Методики положень щодо визначення шкоди, завданої зняттям грунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу, адже вказані спеціальні дозволи скасовуються через 6 місяців після набрання чинності Законом (натомість, принятим Законом встановлюється відповідальність за зняття грунтового покриву земельних ділянок за відсутності або порушення робочого проекту землеустрою);
- визначення методики визначення розміру шкоди, завданої псуванням земель, а також порушення режиму, нормативів і правил їх використання земель.
- Зміни до Порядку ведення Державного земельного кадастру щодо встановлення:
вимог до структуриі технічних характеристик електронного документа із визначення відомостей про межі функціональних зон та обмежень у використанні земель, які вносяться до Державного земельного кадастру на підставі містобудівної документації, відомостей про межі територій територіальних громад, відомостей про межі режимоутворюючого об’єкта культурної спадщини;
- Порядок ведення єдиної державної електронної геоінформаційної системи для обліку надрокористування
Закон передбачає облік усіх ділянок надр, наданих у користування у єдиній електронній державній системі із забезпеченням взаємодії цієї системи із державним земельним кадастром. Законом також передбачено зазначення у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку відомостей про ділянки надр, наданих у користування, які знаходяться у межах земельної ділянки.
Правила розроблення робочих проектів землеустрою
Як сьогодні, так і відповідно до прийнятого Закону, зняття родючого шару ґрунту можливо лише на підставі робочого проекту землеустрою, який розробляється за участю сертифікованих інженерів-землевпорядників, і в якому визначається, де саме, і скільки потрібно зняти ґрунту, де його зберігати чи переносити, і умови здійснення рекультивації. За відсутність або недотримання робочого проекту встановлюється адміністративна відповідальність.
Прийнятий Закон надає повноваження Кабінету Міністрів України щодо затвердження порядку розроблення робочих проектів землеустрою. Цей порядок має детально визначити порядок проведення заходів з охорони земель при знятті ґрунтового покриву земельних ділянок (родючого шару ґрунту).
Порядок надання статусу саморегулівної організації у сфері топографо-геодезичної діяльності
Закон передбачає створення Держгеокадастром окремої Кваліфікаційної комісії для сертифікації інженерів-геодезистів (до прийняття Закону таку сертифікацію проводила Кваліфікаційна комісія, що здійснює сертифікацію інженерів-землевпорядників. Також прийнятий Закон передбачає можливість створення саморегулівних організацій у сфері топографо-геодезичної діяльності. Кожна з таких організацій має гарантоване членство у Кваліфікаційній комісії. Порядок надання організації статусу саморегулівної організації має визначити Кабінет Міністрів України
Порядок реалізації пілотного проекту щодо внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки сертифікованими інженерами-землевпорядниками, вимог щодо здійснення моніторингу виконання сертифікованими інженерами-землевпорядниками повноважень державних кадастрових реєстраторів, порядку оскарження рішень про внесення відомостей до Державного земельного кадастру
Прийнятий Закон передбачає проведення протягом 2021 і 2022 років пілотного проекту щодо внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки сертифікованими інженерами-землевпорядниками та за результатами його реалізації подати до Верховної Ради України проект закону щодо надання сертифікованим інженерам-землевпорядникам статусу державних кадастрових реєстраторів. Протягом реалізації пілотного проекту сертифіковані інженери-землевпорядники в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України, матимуть права та обов’язки, передбачені цим Законом для державних кадастрових реєстраторів. Рішення сертифікованих інженерів-землевпорядників про внесення до Державного земельного кадастру відомостей, що не відповідають цьому Закону та порушують права, охоронювані законом інтереси фізичних чи юридичних осіб, держави чи територіальної громади, можуть бути скасовані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, з власної ініціативи або за скаргами фізичних чи юридичних осіб, або судом. Рішення сертифікованих інженерів-землевпорядників про державну реєстрацію земельних ділянок, щодо яких зареєстровані речові права, а також про внесення до Державного земельного кадастру змін до таких відомостей скасовуються лише у судовому порядку. Порядок реалізації пілотного проекту щодо внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки сертифікованими інженерами-землевпорядниками, вимоги щодо здійснення моніторингу виконання сертифікованими інженерами-землевпорядниками повноважень державних кадастрових реєстраторів, порядок оскарження рішень про внесення відомостей до Державного земельного кадастру затверджуються Кабінетом Міністрів України
Порядок i правила проведення обов’язкового страхування цивільної відповідальності виконавців робіт із землеустрою та виконавців топографо-геодезичних робіт»
Закон запроваджує обов’язкове страхування цивільної відповідальності виконавців робіт із землеустрою та виконавців топографо-геодезичних робіт перед замовниками таких робіт та третіми особами за шкоду, яку може бути заподіяно внаслідок необережності, недогляду чи професійних помилок, допущених під час виконання топографо-геодезичних і картографічних, землевпорядних робіт. Вказані норми будуть діяти через рік після опублікування Закону.
Порядок моніторингу земельних відносин та ринку земель
Прийнятий Закон передбачає, що Моніторинг ринку земель здійснюється у складі моніторингу земельних відносин Держгеокадастром України, на підставі відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про ціну (вартість) земельних ділянок, ціну (вартість) інших речових прав на земельні ділянки, розмір плати за користування чужими земельними ділянками. Результати моніторингу ринку земель публікуються не менше одного разу на три місяці. Моніторинг ринку земель здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Дані та результати моніторингу ринку земель є публічною інформацією та підлягають опублікуванню на офіційному веб-сайті Держгеокадастру України.
Порядок визначення меж та режимів використання території пам'ятки та затвердження науково-проектної документації, визначення її складу та змісту, Кваліфікаційні вимоги до науково-дослідних організацій – розробників науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини
Закон передбачає встановлення обмежень у використанні земель під та навколо об’єктів культурної спадщини за принципом «в силу закону» з можливістю коригування меж та режимів використання таких земель за науково-проектною документацією (обов’язковою складовою частиною якої є документація із землеустрою). Вказана документація буде розроблятися науково-дослідними організаціями за участю сертифікованих інженерів-землевпорядників, і буде підставою для внесення відомостей про обмеження у використанні земель до Державного земельного кадастру.
Положення про громадський контроль за використанням та охороною земель
Прийнятий Закон надає міністерству, яке формує державну політику у сфері земельних відносин, повноважень щодо затвердження положення про громадський контроль за використанням та охороною земель.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель» передбачено необхідність затвердження наступних основних підзаконних нормативно-правових актів:
Акти Кабінету Міністрів України:
Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони
Прийнятий Закон передбачає, що категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.
Порядок розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації, що затверджується
Вказаним порядком, крім іншого, будуть встановлені:
перелік обмежень у використанні земель у сфері забудови, що встановлюються певним видом містобудівної документації на місцевому рівні,
форма витягу з містобудівної документації (який повинен містити відомості про функціональну зону та всі обмеження у використанні земель (у тому числі у сфері забудови), зазначені у містобудівній документації, і який повинен бути підставою для зміни цільового призначення земельної ділянки у разі бажання власника земельної ділянки чи у визначених законом випадках – користувача земельної ділянки державної, комунальної власності;
склад, зміст, порядок розроблення та оновлення містобудівної документації на місцевому рівні встановлюються Кабінетом Міністрів України;
склад та джерела отримання вихідних даних для розроблення комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території;
склад та зміст розроблення комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території;
послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту.
Особливості правового режиму використання земель під торфовищами та можливі види їх цільового призначення
Статтею 150 Земельного кодексу України торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини, торфовища у складі водно-болотних угідь міжнародного значення визначені особливо цінними землями. Їх правовий режим має бути визначений Кабінетом Міністрів України.
Положення про Державний фонд документації із землеустрою та оцінки земель, а також порядок надходження, обліку, зберігання матеріалів у фонді, порядок користування такими матеріалами
Прийнятий Закон визначає, що Державний фонд документації із землеустрою та оцінки земель формується на основі збирання, обробки, обліку матеріалів, отриманих у результаті здійснення землеустрою та оцінки земель. Державний фонд документації із землеустрою та оцінки земель ведеться в електронній формі. Сертифіковані інженери-землевпорядники, які відповідають за якість робіт із землеустрою, зобов’язані безоплатно передавати документацію із землеустрою та оцінки земель до Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель в електронному вигляді у місячний строк після її затвердження. Порядок передачі такої документації визначається Положенням про Державний фонд документації із землеустрою та оцінки земель. Документи Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель належать до публічної інформації.
