Огляд новин законодавства за вересень 2020 року

 

1. Прийняття, підписання, набрання чинності нормативно правовими актами у сфері земельних відносин

 

1.1 9 вересня 2020 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 800 «Про внесення змін до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу»

Текст постанови https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/800-2020-%D0%BF#Text

Постановою вносяться зміни до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Так, постанова передбачає:

збільшити розміри

- сум середньорічного доходу від використання земель за цільовим призначенням;

- середньорічного додаткового доходу, отриманого внаслідок фактичного використання земельних ділянок не за цільовим призначенням;

- нормативних втрат від знищення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, які використовуються при розрахунку розміру шкоди спричиненої внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу;

внесення змін до Методики в частині:

- порядку застосування коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), який використовуються при розрахунку розміру шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

 

Коментар: прийняття постанови можна оцінити позитивно. Попередня редакція Методики була затверджена 13 років тому (в 2007 році) і з того часу втратила свою актуальність. Розраховані на підставі старої Методики штрафи за нецільове використання земель були занадто малі, що стимулювало використання земель не за цільовим призначенням, призводило до багатьох конфліктних ситуацій. Наприклад серед масивів індивідуальної забудови з”являлися промислові, складські об”єкти, які формували додаткові джерела екологічного та шумового забруднення, інші незручності для мешканців. З прийняттям нового документу кількість таких випадків повинна зменшитися, а також збільшитися надходження до місцевих бюджетів.

 

1.2 9 вересня 2020 р. Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 812 «Про утворення Ради з національної інфраструктури геопросторових даних»

текст постанови https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/812-2020-%D0%BF#Text

Постановою утворено Раду з національної інфраструктури геопросторових даних у наступному складі:

Віце-прем’єр-міністр України - Міністр цифрової трансформації, голова Ради;

Міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, заступник голови Ради;

Заступник Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, заступник голови Ради;

Голова Держгеокадастру, заступник голови Ради;

Заступник Міністра оборони;

Заступник Міністра інфраструктури;

Заступник Міністра розвитку громад та територій;

Заступник Міністра захисту довкілля та природних ресурсів;

Заступник Міністра культури та інформаційної політики;

Заступник Міністра охорони здоров’я;

Заступник Міністра фінансів;

Голова ДКА;

Голова ДСНС;

Голова Держводагентства;

Голова Держлісагентства;

Заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України (за згодою);

Перший віце-президент (віце-президент) Національної академії наук (за згодою);

представники органів місцевого самоврядування (за згодою);

представники підприємств, установ та організацій а також фахівці, які мають повноваження та/або досвід діяльності з геопросторовими даними та метаданими (за згодою).

Також затверджено Положення про Раду з національної інфраструктури геопросторових даних.

Коментар: прийняття постанови можна оцінити позитивно, адже вона прийнята з метою реалізації положень Закону України «Про національну інфраструктуру геопросторових даних».  Національна інфраструктура геопросторових даних включає у себе відомості значної кількості інформаційних систем, які ведуться органами влади. Вказані органи часто мають різні, навіть, протилежні інтереси, а тому забезпечення їх ефективної координації є необхідним. Здійснення вказаної координації і є головним завданням Ради, яку утворив Кабінет Міністрів України. Розробка цієї Постанови та нещодавно прийнятого Закону України “Про національну інфраструктуру геопросторових даних” відбувалося за участі експертів Земельної спілки України. Зокрема був використаний досвід Німеччини та Євросоюзу, отриманий під час візитів, організованих BWWG та APD. А саме за основу була взята система із INSPIRE Directive, яка передбачає уніфікацію та збір геопросторової інформації від різних державних органів та її публікацію в інтересах суспільства.

 

2. ЗАКОНОПРОЕКТНА ДІЯЛЬНІСТЬ

2.1 Діяльність Комітетів Верховної Ради України

Комітетом Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики проведено одне засідання, на якому продовжено розгляд у другому читанні законопроекту №2194 «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин».

На засіданнях комітету, зокрема, та територій тривали дискусії щодо надання переважного права купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення власникам спеціальних дозволів на користування надрами загальнодержавного значення.

Подальший розгляд Комітету законопроектом буде здійснюватися на наступній черговій сесії Верховної Ради України восени.

 

2.2 Прийняття/відхилення законопроектів

2.2.1  4 вересня 2020 року прийнято в першому читанні проект Закону про внесення змін до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" та інших законів Україні щодо функціонування Державного аграрного реєстру та удосконалення державної підтримки виробників сільськогосподарської продукції" (р.№ 3295), внесений н.д. Чернявським С.М., Чорноморовим А.О., Нікітіною М.В., Грищенко Т.М. та ін.

текст законопроекту http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?id=&pf3516=3295&skl=10

Законопроект запроваджує законодавчі підстави для функціонування Державного аграрного реєстру, (інформаційної онлайн системи для аграріїв України незалежно від їх розміру та організаційно-правової форми, яка допоможе виробникам отримати доступ до державної підтримки та державних послуг онлайн). 

В галуза земельних відносин законопроект передбачає, що агровиробники, зареєстровані у Державному аграрному реєстрі, зможуть через вказаний реєстр подавати заявки на виправлення помилок в Державному земельному кадастрі, а також перевіряти інформацію про себе в інших державних реєстрах та кадастрах. 

Коментар:законопроект слід оцінити позитивно, адже він, по-перше, надасть додаткові можливості власникам та користувачам земельних ділянок, які є агровиробниками. По-друге, реалізація законопроекту сприятиме налагодженню інформаційної он-лайн взаємодії Державного земельного кадастру з іншими державними інформаційними системами та сприятиме їх інтероперабельності.

 

2.2.2 Зареєстровані законопроекти

Проект закону «Про приватизацію та порядок виділення громадянам України в натурі (на місцевості) земельних ділянок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в державній власності» (р.№ 4093 від 14.09.2020), внесений н.д. Шуфричем Н.І.

Текст законопроектуhttp://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=69933

Законопроект пропонує надати усім громадянам України право на одержання земельної частки (паю) за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення. Таке право пропонується надати особам, які не одержали земельну частку (пай) при паюванні колективних сільськогосподарських підприємств.

Законопроект також визначає порядок реалізації громадянами права на земельну частку (пай). Слід зазначені, що дані положення в переважній більшості скопійовані із Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Коментар:законопроект у запропонованому вигляді можна оцінити негативно.

По-перше, надання будь-якого права державою може здійснюватися лише тоді, коли це право підкріплено матеріально. В той же час на сьогодні вільних земель державної власності сільськогосподарського призначення не вистачить для того, щоб забезпечити право на земельну частку (пай) усіх громадян України. Переважна більшість земель державної власності сільськогосподарського призначення перебуває у користуванні юридичних осіб (як державних, так і приватних), і передача їх власність громадянам можлива лише після припинення відповідного права користування.

По-друге, слід взяти до уваги, що практика безоплатного надання земельних ділянок членам колективних сільськогосподарських підприємств не призвела до масового залучення цих громадян до ведення сільськогосподарської діяльності, у т.ч. шляхом створення фермерського господарства. Тому надання права на одержання земельної частки (паю) ще й іншим особам навряд чи дасть позитивний ефект.

По-третє, існуюча система безоплатної приватизації земельних ділянок і так протягом багатьох років є основним джерелом корупції у сфері земельних відносин. Надання додаткових прав на приватизацію земель державної власності лише поглибить ці проблеми.

Зважаючи на те, що законопроект має відверто популістичний характер і містить норми, які неможливо реалізувати на практиці, шанси на його прийняття Верховною Радою України низькі.

2.2.3 Проект Закону України «Про внесення змін до статті 93 Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" (щодо підвищення захисту інтересів власників земельних ділянок, земельних часток (паїв) сільськогосподарського призначення)» (р.№ 4063 від 07.09.2020), внесений н.д. Дубинським О.А.

текст законопроекту http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=69860

Законопроект передбачає:

- скасувати мінімальний строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства. 

- встановити мінімальний розмір орендної плати в розмірі не менше 7 відсотків від нормативно-грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення.

Коментар:скасування мінімального строку оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення є дискусійною нормою. Такий строк був встановлений у 2015 році з метою сталості землекористування і уникнення досить поширених ситуацій, коли орендар, укладаючи договір оренди землі на короткий період (1 – 3 роки), безгосподарно ставиться до використання земельної ділянки, у тому числі нехтує ґрунтозахисними технологіями.

Щодо встановлення мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки, то:

- щодо земель державної та комунальної власності законопроект в чинній редакції не є прийнятним, адже така плата відповідно до Податкового кодексу України є складовою податку на майно,  і його мінімальний розмір встановлений таким кодексом у розмірі земельного податку. Змін до Податкового кодексу законопроект не передбачає.

- щодо земель приватної власності це законопроект порушує закріплений у ст.3 Цивільного кодексу України принцип свободи договору. Крім того, у сучасних умовах розмір орендної плати постійно зростає. враховуючи досить значну конкуренцію в аграрному секторі (доходячи, навіть до 16 і більше відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки). Тому регулювати це питання в законодавчому порядку немає сенсу.

 

2.2.4 Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання діяльності фермерських господарств» (р.№ 4046 від 03.09.2020), внесений Кабінетом Міністрів України

текст законопроекту http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=69824

Законопроект в частині земельних відносин передбачає внесення змін до Земельного кодексу України та Закону України «Про фермерське господарство», яке пропонує зараховувати землі, які належать фермерському господарству та його членам на усіх правах землекористування (а не тільки на праві власності та оренди для фермерського господарства як юридичної особи та власності для фізичної особи – члена фермерського господарства, як встановлено Законом на сьогодні).

Коментар: законопроект слід оцінити позитивно, адже його реалізація дозволить надати доступ до державної підтримки фермерським господарствам, які використовуються фермерськими господарствами на праві постійного користування, емфітевзису, суперфіцію.

 

3. ПУБЛІКАЦІЇ

Земельне питання

 

Андрій Мартин: «Ринок сільськогосподарських земель – лише частинка земельної реформи...»

 

Про готовність України та аграрного комплексу до запровадження обігу сільгоспугідь та хід земельної реформи в цілому розмовляємо із старший проектним менеджером із земельної реформи Офісу реформ Кабінету Міністрів України, доктором економічних наук Андрієм Мартином.

 

В Україні стали лунати тривожні голоси з приводу готовності до запровадження з липня 2021 року обігу сільгоспугідь. Мовляв, залишається дев’ять місяців, а ще й кіт не валявся. Як ви оцінюєте ступінь готовності країни та аграріїв до цього процесу?

–За останній рік парламент зроблено доволі багато, адже прийнято не лише рішення про скасування з наступного року заборони на розпорядження селянами їх пайовими земельними ділянками, але й ухвалено закони щодо протидії рейдерству, про інфраструктуру геопросторових даних, про планування використання земель. Адже земельна реформа – це комплексне рішення, для реалізації якого потрібно ухвалити пакет законодавчих актів щодо земельної децентралізації, дерегуляції оформлення землевпорядної документації та багатьох інших моментів. Адже ринок сільгоспземель – лише частинка земельної реформи, яка за своїм змістом є значно ширшою. Законодавці вже прийняли в першому читанні законопроєкт № 2195 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо продажу земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) через електронні аукціони», іде робота над законопроектами щодо удосконалення приватизації державних сільськогосподарських підприємств; планування і використання земель; консолідації сільгоспугідь. Одним із найголовніших та наймасштабніших у пакеті земельної реформи я також назвав би законопроект№ 2194«Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин». Сподіваюсь, що у вересні-жовтні він буде розглянутий в цілому. Часу і справді залишається мало, а тому парламенту не можна розслаблятися.

В технічній сфері забезпечення належного функціонування сільськогосподарських земель ще має бути зроблено доволі багато. Міністерство юстиції спільно з Держгеокадастром повинні створити функціонал для нотаріусів, з допомогою якого вони зможуть контролювати обсяги землі у власності потенційного набувача прав власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, оскільки закон на перші роки встановив ліміт концентрації угідь одних руках, який не повинен перевищувати 100 га. Також треба створити систему моніторингу земельних відносин з відкритою публікацією даних, аби всі бажаючі могли бачити поточні ціни на нерухомість, що фіксуються на ринку. Звісно, треба постійно удосконалювати Державний земельний кадастр, оновити його картографічну земельну основу. Ще не повністю адаптоване програмне забезпечення Державного земельного кадастру у відповідності з нормами нових законів щодо протидії рейдерству та відкритості даних.

А якщо із цього переліку, щось не буде зроблено, чи буде перенесена дата запуску обігу сільгоспугідь?

–Не думаю, що запуск обігу сільгоспугідь буде знову відстрочений. Сам по собі цей процес чогось екстраординарного не створить, адже в Україні щороку відбувається близько 200 тисяч трансакцій із земельними ділянками, можливо, їх стане на декілька тисяч більше, але перевантаження системи не станеться. Звісно, якщо законодавець встановив певні запобіжники концентрації землі в одних руках, визначив механізми моніторингу вартості земель та інші регуляторні моменти, то вони мають бути реалізовані у будь-якому випадку, аби не дати приводу для політичних спекуляцій.

Чи не бачите ви в законі про обіг сільгоспугідь, якихось суперечностей чи моментів, які вам категорично не подобаються?

–Закон важко назвати ідеальним, адже він є продуктом політичного компромісу. Але для України сьогодні важливо хоч якось відкрити ринок сільгоспугідь для того, аби він почав працювати, і щоб всі побачили, що від цього небо на землю не впаде, і що він стане просто одним із сегментів ринку нерухомості України. А пересічні громадяни, які є власниками пайових ділянок повинні відчути, що вони стали повноцінними господарями своєї землі, можуть вільно розпоряджатися своєю власністю. Ті обмеження, як прописані в законі про обіг сільгоспугідь, якщо чесно, мають переважно політичний характер. Законодавці дуже ретельно виписали заборону на придбання угідь іноземцями. Але діюче законодавство і до цього містило таку норму. Запровадили обмеження щодо концентрації землі в одних руках, але це обмеження умовне і суто політичне, адже для західної України площа у 100 гектарів у одні руки, як на мене, завелика, а для півдня та сходу – замала. Якщо на Закарпатті площа паю в середньому становить півгектара, то на протилежному кінці країни – доходить до 10-15 га. Варто зауважити, що після вступу закону про обіг земель в дію, ми одержимо жорсткіше регулювання і більше обмежень регулювання, ніж зараз. Мене дивує, чому, проголошуючи курс на розвиток переробки, ми заборонили купівлю сільгоспугідь юридичним особам, які хочуть інвестувати в будівництво елеватора чи якогось іншого підприємство? Чому не може те ж саме зробити компанія з іноземними інвестиціями? Нелогічно. Але політики так вирішили. І це створить проблеми для бізнесу. Ідеальний ринок сільськогосподарських земель, як на мене, має забезпечувати перехід земель у власність підприємців, які самостійно на них працюватимуть. Якщо держава хоче, щоб у нас розвивалося дрібне фермерство, вона мусить за це платити, даючи фермерам дотації, підвищуючи їхню конкурентоздатність порівняно із корпораціями, щоб вони купували землю і розвивалися. Абсолютно невиправданою мені також видається заборона на продаж державних сільгоспугідь, в той час як вони й надалі масово роздаються безоплатно під виглядом особистого селянського господарства із середньою «швидкістю» 10 тисяч гектарів на місяць. Як науковець і громадянин, я можу висловити багато побажань щодо вдосконалення цього закону, але для України зараз важливо принципово запустити ринок сільгоспугідь у будь-якій формі, бо ця тема за останні десятиріччя набула ознак політичної токсичності. Хто тільки на ній не паразитував, а тому треба зняти суспільно-політичну напругу, а вже в подальшому працювати над вдосконаленням закону та лібералізацією працюючого земельного ринку.

У багатьох дискусіях висловлюються пропозиції про створення Земельного банку...

–Для України це вже пройдений етап. Якщо йдеться про те, що має бути якась специфічна установа, котра кредитує фермерів під заставу землі, то таку функцію може виконувати будь-який банк. Але тільки не державний, бо маємо недобрий досвід, коли ці установи через безвідповідальну політику та тиск згори прогорали. Йому сказали: спрямуй гроші в якусь дірку, чи видай великий кредит дуже потрібному клієнту, і він вимушений виконувати ці вказівки, не оцінюючи адекватно ризики, в результаті все потім закінчується фіаско, як із агропромбанком «Україна». Якщо держава хоче допомогти окремим учасникам ринку, тоді повинна запроваджувати програму фінансової підтримки відповідно до бюджетних можливостей на певних умовах, тобто давати гроші цільовим групам, котрі потрібно підтримати. Звертаю увагу на те, що фермери завдяки законопроекту про обіг сільгоспугідь отримають досить непоганий зиск через можливість придбавати землі, які перебувають у державній власності за нормативною грошовою оцінкою. А це досить вагома знижка, тому що сьогодні ринкова вартість сільгоспугідь становить 1,5-2 тисячі дол. США / га, вони ж купуватимуть за ціною близько тисячі. Ще одна преференція: якщо юридичним особам заборонено купувати землю, то СФГ, які теж є юридичними особами – можна. Тому нинішні фермери однозначно матимуть кращі умови, ніж інші учасники ринку.

Скільки залишилося державних сільгоспугідь?

–Насправді вже небагато. Дехто називає 10 млн га, але це дуже застаріла статистика початку 1990-х років. Вільних державних земель в Україні практично не залишилося. Згідно із останньою інвентаризацією, маємо близько 300 тис га земель запасу, частину з яких дуже важко назвати сільськогосподарськими землями. Близько 500 тис га – у користуванні колишнього Мінагрополітики, понад 200 тис га мають установи та господарства НААН України. Скоріше за все, у найближчі роки нас очікує подальша ліквідація державних сільськогосподарських підприємства, а їхні землі і майно будуть розпайовані серед працівників і пенсіонерів з їх числа. Частина угідь відійде учасникам бойових дій, частина – місцевому населенню. Ті землі, які ще залишилися в розпорядженні Держгеокадастру сьогодні активно роздаються безоплатно у приватну власність під виглядом ОСГ, а основні учасники цього процесу – учасники АТО. Всі добре розуміють, що їх використовують люди, які поставили за мету зібрати приватний земельний банк, бо понад 70% «нових» власників ділянок протягом першого ж місяця їх продають. Це процес досить сумнівний із моральної і юридичної точок зору, бо часто ґрунтується на корупції. В умовах безкоштовної роздачі цінних сільгоспугідь або земель комунальної власності: хабарництво виникає сама по собі.

Які фактори формування ціни на сільгоспугіддя?

–Коли покупці і продавці проводитимуть трансакцію, вони дивитимуться не на формули ціноутворення, а на той дохід, який земля дає своєму власнику. По-суті ринкові ціни в Україні сформувалися за рахунок обігу угідь сільськогосподарських земель, вільних від мораторію, передусім йдеться про ділянки під ОСГ, які продаються і купуються у доволі великих кількостях. Щороку з такими земельними ділянками проводиться близько 40 тис трансакцій. У залежності від регіонів ціна варіюється від тисячі до двох тисяч доларів за га. На півдні, де відчуваються проблеми з вологою, ціни найнижчі, на Поліссі, де угіддя не відзначаються високою родючістю також ціни нижчі середнього рівня, на півдні Київщини, а також на Черкащині, Полтавщині, Вінниччині, Кіровоградщині можна одержати максимальну ціну.

Із запуском ринку ціна трохи обвалиться, чи, навпаки, піде вгору?

–Скоріше за все вона триматиметься на такому ж рівні, може, в перспективі двох років трошки підросте. Річ у тому, що українські селяни мають трохи завищені цінові очікування. Так, власник сам може вирішувати, за якою ціною йому продавати свою землю, але її обов’язково підкорегує ринок. Звісно, серед власників паїв завжди найдуться люди, які намагатимуться продати свої наділи за ціною, яку запропонують, але це не матиме масового характеру. Діятимуть такі ж закономірності, як і на ринку нерухомості, де не всі прагнуть якомога швидше збути квартиру, будинок, дачу, більшість чекає кращої ціни і вигіднішого покупця. Моя особиста рекомендація для власників земельних ділянок: почекати рік-два, коли сформуються більш-менш нормальні ціни. А рости вони почнуть тоді, коли до ринку будуть допущені реальні сільськогосподарські товаровиробники – юридичні особи.

Проблема консолідації земель досі так і не розв’язана. Як бути із так званими шахівницями, які можуть виникати на полях?

–Ця проблема не така вже страшна, як її малюють. Уряд до грудня має завершити розробку законопроекту про консолідацію земель і, думаю, що його розгляд у парламенті розпочнеться на початку наступного року. Наскільки мені відомо, у ньому будуть передбачені юридичні землевпорядні механізми консолідації земель в єдиний масив, які ґрунтуються на європейській практиці. Але актуальність цієї проблеми зростатиме вже тоді, коли почне працювати ринок земель, можливо, щось підкаже практика. Думаю ніхто не буде зацікавлений у тому, щоб виникали і накопичувалися якісь глухі кути в земельних справах.

–Ліміт на концентрацію угідь становить сто га в одні руки. Ви не прогнозуєте, що зважаючи на українські реалії, виникатимуть схеми, коли через підставних осіб будуть скуповуватися землі?

Купувати землю на підставну особу   великий ризик. Уявіть собі, що ви багата людина, яка хоче придбати більше землі, ніж визначено законом. Для цього треба знайти людину, якій незрозуміло на яких підставах довірите гроші на купівлю, і котра змушена буде пояснити їхнє походження, бо буде запроваджено фінансовий контроль, далі ця особа реєструє ділянку на себе. Але що коли раптом вона надумає розлучитися з дружиною чи чоловіком і під час поділу майна ця ділянка дістанеться його колишній половині, або в цієї підставної особи за кримінальний злочин земельну ділянку конфіскують? Тобто ризиків дуже багато. А тому, коли пай коштуватиме 5-8 тис доларів знайдеться не дуже багато бажаючих викидати гроші в такі ризиковані схеми. Принаймні люди із здоровим глуздом вкладатися у такі авантюри не будуть. Якщо фермер багатий, то він може купити землю на себе, дружину, дітей, таким чином він зможе зібрати 400-500 га угідь, але не за рік-два, а мінімум за десятиріччя. Зрештою, і пропозиція буде невисокою. Щороку в обіг надходитиме не більше 1-2% земельного банку.

–Чи зможу я перевірити якість товару, тобто з’ясувати чи вже не продана або заставлена ця земельна ділянка? І як захистити свою власність?

Рейдерство в нашій країні, як правило, супроводжує оренду, тому що договори оренди не підлягають нотаріальному посвідченню. Коли ви купуєте нерухомість, мають відбутися ті ж процедури, що й при придбанні квартири чи будинку. Тобто ділянка повинна бути зареєстрована в Державному земельному кадастрі, а в Реєстрі речових прав на нерухоме майно має бути зазначено, хто нею володіє, чи є якісь обтяження його прав, це має перевірити нотаріус, угода підлягає нотаріальному посвідченню, розрахунки відбуваються у безготівковий спосіб. Процедури купівлі-продажу землі бояться ті, хто не розуміє, як діє ринок нерухомості. Так, гіпотетично шахрайство завжди можливе, але його буде не більше, ніж на ринку житла.

–Що передбачає закон на той випадок, коли порушується переважне право на придбання земельної ділянки?

Переважне право працює так: ви власник, який хоче продати земельну ділянку, називаєте ціну орендарю, той погоджується або ні. В останньому випадку ви продаєте, кому хочете. Якщо ж ви забули запропонувати купити вашу ділянку орендарю першому, як це передбачено законом, то орендар в судовому порядку може перевести на себе права покупця, хоча нотаріус мав би перед цим перевірити чи відмовлявся орендар від свого права на першочерговість придбання. Орендар за рішенням суду сплачену суму відшкодує так званому неправильному покупцю і сам стає власником земельної ділянки. Якщо такий механізм діятиме, то бажаючих зловживати цим моментом не буде.

–Чи одержимо ми від вільного ринку землі той ефект, про який говорить уряд і Світовий банк? Бо противники ринку прогнозують аграрний апокаліпсис...

 Ніякого апокаліпсису не буде, просто дещо зміняться фінансові моделі доступу до землі. Окрім оренди, буде ще й опція придбати землю у власність. Відповідно треба буде підлаштовувати свої бізнес-моделі. Але аграрний комплекс у нових умовах одержить значно більше можливостей. Підвищиться його інвестиційна привабливість. Дуже ризиковано розвивати зрошення, садівництво, виноградарство, будувати тваринницькі комплекси, виконувати заходи із меліорації земель на орендованій землі. А тому я переконаний, що ринок землі сприятиме розвитку секторів АПК із високою доданою вартістю, тому що оренда заганяла його в сировинну модель, орієнтовану на експорт. Ринок землі це нормально, наші аграрії навчилися добре господарювати в умовах оренди, тепер мають опанувати мистецтво праці на вищому рівні в умовах обігу сільгоспугідь. Я впевнений, що їм це під силу, бо не раз доводили свою здатність швидко адаптуватися до змін.

 

Продати земельну ділянку
 
 
Послуги для бізнесу
 
 
Послуги для фізосіб
 
Консультації
 

Комерційні послуги та консультації т044-384-08-66044-384-08-68

© 2004-2021 Асоціація «Земельна спілка України». Усі права захищено.

Цей веб-сайт є власністю Асоціації «Земельна спілка України ». Авторські права на всі матеріали, представлені на цьому сайті, належать Асоціації «Земельна спілка України» або безпосередньому авторові цих матеріалів, якщо в тексті не вказується інше. Будь-яке копіювання, у тому числі окремих частин текстів чи зображень, публікування і републікування, передрук чи будь-яке інше поширення матеріалів, що містяться на цьому сайті, в якій би формі та яким би технічним способом воно не здійснювалося, дозволено при умові обов'язкового вказання активного гіперпосилання на цей сайт.