Закон "Про Державний земельний кадастр" - Стаття 39. Відповідальність у сфері Державного земельного кадастру

1. Виконавці робіт із землеустрою та землеоціночних робіт, посадові особи, які здійснюють формування та/або внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру, державні кадастрові реєстратори за порушення законодавства у сфері Державного земельного кадастру несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом.

ЗСУ: Коментована норма вказує, що виконавці робіт із землеустрою та землеоціночних робіт, посадові особи, які здійснюють формування та/або внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру, несуть відповідальність за порушення законодавства у сфері Державного земельного кадастру.

Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України.

Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу.

Див. також коментар до пункту 14 статті 21.

 2. Дії або бездіяльність Державного кадастрового реєстратора можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом.

 ЗСУ: Коментована норма забезпечує реалізацію вимог статті 55 Конституції України, згідно якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

 3. Шкода, заподіяна Державним кадастровим реєстратором фізичним чи юридичним особам під час виконання своїх обов'язків, підлягає відшкодуванню за рахунок держави у порядку, встановленому законом.

 ЗСУ: Згідно Закону України «Про державну службу», лбов’язок щодо відшкодування шкоди, заподіяної державі з вини державного службовця, посадової особи (осіб) у результаті невиконання або неналежного виконання ними їх службових обов’язків, покладається відповідно на державного службовця, посадову особу (осіб).

Шкодою, заподіяною державним службовцем, посадовою особою (особами) державі, є також виплачене державою відшкодування шкоди, заподіяної державним службовцем, посадовою особою (особами) третій особі з порушенням посадових обов’язків.

У разі спільного заподіяння шкоди кількома державними службовцями, посадовими особами кожний з них несе відповідальність у розмірі відповідно до ступеня своєї вини.

Під час визначення розміру відшкодування враховуються майнове становище державного службовця, посадової особи (осіб), відношення розміру шкоди до заробітної плати, ризик виникнення шкоди, досвід, що випливає із стажу служби, надані державному службовцеві накази (розпорядження) та доручення, а також інші обставини, у зв’язку з якими відшкодування в повному обсязі державним службовцем, посадовою особою (особами) шкоди було б несправедливим.

Розмір відшкодування не може перевищувати шестикратну суму місячної заробітної плати державного службовця, посадової особи (осіб), у разі, коли шкоду заподіяно з необережності.

Для відшкодування шкоди суб’єкт призначення вносить державному службовцеві, посадовій особі (особам) письмову пропозицію, у якій зазначаються розмір, порядок і строки відшкодування шкоди, а також обставини, що стали підставою для відшкодування.

Пропозиція може бути внесена протягом трьох місяців з дня, коли суб’єкт призначення довідався чи повинен був довідатися про обставини, що є підставою для пред’явлення вимоги, але не пізніше ніж протягом трьох років з дня заподіяння шкоди.

Державний службовець, посадова особа (особи) повинні дати відповідь на пропозицію про відшкодування шкоди в письмовій формі протягом десяти календарних днів з дня її надходження.

У разі ненадання державним службовцем, посадовою особою (особами) відповіді на пропозицію про добровільне відшкодування шкоди, відмови від відшкодування шкоди чи невідшкодування шкоди до зазначеного в пропозиції строку відшкодування стягується в судовому порядку.

Позов подається в адміністративний суд протягом двадцяти календарних днів з дня виникнення права на його подання.

 

©Цей матеріал підготовлено експертами Земельної спілки України в рамках спільного проекту Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй та Міністерства юстиції України "Юридичне забезпечення прав і можливостей бідних