Економічна оцінка земель, згідно Закону України «Про оцінку земель», це оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва у сільському та лісовому господарствах і як просторового базису в суспільному виробництві за показниками, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та дохідність з одиниці площі. Показники економічної оцінки земель передбачається визначати в умовних кадастрових гектарах або у грошовому виразі.
Передбачається, що дані економічної оцінки земель мають виступати основою при проведенні нормативної грошової оцінки земельних ділянок, аналізі ефективності використання земель порівняно з іншими природними ресурсами та визначенні економічної придатності земель сільськогосподарського призначення для вирощування сільськогосподарських культур.
Законодавство передбачає, що економічна оцінка земель сільськогосподарського призначення має проводитись не рідше як один раз у 5-7 років, відповідно до державних стандартів, норм і правил, а також інших нормативно-правових актів на землях сільськогосподарського призначення незалежно від форм власності. Виконавцями робіт з економічної оцінки земель мають бути юридичні особи, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".
За період незалежності України економічна оцінка земель не проводилась. Останній (третій) тур економічної оцінки земель колгоспів і радгоспів Української РСР за результатами їх господарювання протягом 1981-87 рр. був проведений у 1988 році , а тому його результати не можуть розглядатися адекватними сучасним умовам господарювання в Україні.
Економічна оцінка земель здійснювалася за єдиною для СРСР системою на основі «Загальносоюзної методики оцінки земель» та «Вказівок про порядок проведення оцінки земель». Вона була виконана за усіма господарствами УРСР в двох аспектах:
· загальна оцінка ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ і сільськогосподарських угідь в цілому;
· зокремлена оцінка ріллі – за ефективністю вирощування основних сільськогосподарських культур (зернових без кукурудзи, кукурудзи на зерно, рису, цукрових буряків, соняшнику, льону-довгунця, картоплі, овочів і кормових культур).
Основними показниками економічної оцінки земель були:
1. Величина валової продукції за видами угідь в кадастрових цінах, (крб./га) при загальній оцінці; врожайність основних сільськогосподарських культур (ц/га) при зокремленій оцінці земель. Показники валової продукції і врожайності відображали досягнутий рівень виробництва і залежали як від якості земель, так і від рівня інтенсівності землеробства.
2. Окупність витрат (крб./100 крб.), тобто відношення вартості продукції в кадастрових цінах до витрат на її виробництво. Цей показник характеризував відмінності у продуктивності землеробської праці.
3. Диференціальний дохід (грн./га), що є додатковою частиною чистого доходу на землях кращої якості. Показник диференціального доходу відображав загальну величину економічного ефекту використання земель з одночасним урахуванням їх якості і рівня інтенсивності землеробства. В якості основи для обчислення диференціального доходу при оцінці земель приймалося відношення такої величини валового продукту до вихідної величини витрат, при якій окупність витрат дорівнює 1,35, тобто при рентабельності 35 %.
Всі землі, які забезпечували виробництво землеробської продукції з такою окупністю, отримували оцінку, рівну одиниці. Землі з більш високою окупністю отримали і більш високий оціночний показник; на землях з окупністю нижче 1,35 диференціальний дохід набував від’ємного значення.
Для забезпечення співмірності показників оцінки різних сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей і пасовищ) оцінка також наводилась в умовних кадастрових гектарах. Одному умовному кадастровому гектару відповідав такий гектар сільськогосподарських угідь, який забезпечує вихід продукції рослинництва в кадастрових цінах, рівний валовому продукту, отриманому при середньому по республіці рівні витрат і вихідному рівні окупності витрат (1,35), що відповідав безрентним умовам виробництва.
Природно-науковою основою економічної оцінки земель були матеріали великомасштабного обстеження ґрунтів всіх колгоспів і радгоспів УРСР та їх коригування, на основі яких для кожного господарства було складено експлікації агровиробничих груп ґрунтів.
Отримані шляхом математико-статистичного моделювання значення показників економічної оцінки агровиробничих груп ґрунтів по кожному земельно-оціночному району були зведені в оціночні шкали.
Оціночні показники у розрізі господарств, адміністративних районів, областей і республіці в цілому розраховувалися на основі оціночних шкал. З метою забезпечення порівнянності оціночних показників, які визначалися в балах і кадастрових гектарах, вони визначалися в єдиній системі відліку, прийнятій за 100 балів, або для одного кадастрового гектара.
Матеріали економічної оцінки земель 1988 року зберігаються у Державному фонді документації із землеустрою (див. розділ 2.1.4) та застосовувалися під час проведення нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення за станом на 01.07.1995 року, а також при визначенні втрат сільськогосподарського виробництва для обрахунку коефіцієнту інтенсивності використання земель.
У радянський період, коли грошова оцінка землі розглядалась атрибутом капіталістичної економіки, економічна оцінка виконувала функцію своєрідного «сурогату» вартісної оцінки земельних ресурсів для потреб регулювання і планування сільськогосподарського виробництва. В розвинених країнах Європи та Північної Америки такий вид оцінки сільськогосподарської нерухомості як економічна оцінка земель не здійснюється.