Земельний кодекс України. Стаття 93. Право оренди земельної ділянки

Стаття 93. Право оренди земельної ділянки
1. Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
2. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
3. Не підлягають передачі в оренду земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, розташованих у прибережній захисній смузі водних об’єктів, крім випадків, передбачених законом.
4. Строк оренди земельної ділянки не може перевищувати 50 років.
5. Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.
6. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).
7. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.
8. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
9. У разі створення індустріального парку на землях державної чи комунальної власності земельна ділянка надається в оренду на строк не менше 30 років.
10. Строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства не може бути меншим як 7 років.
 
 
ЗСУ: 1. Оренда землі – це форма землекористування, за якої власник земельної ділянки (орендодавець) передає земельну ділянку іншій особі (орендареві) за оренду плату з метою провадження певної діяльності.
Як випливає з ч. 1 коментованої статті, основними умовами оренди землі є об’єкт (земельна ділянка), платність, строк та ціль оренди.
Основні вимоги до форм та умов договорів оренди землі визначені ЦК України, ЗК України та Законом України «Про оренду землі». Зазначеним Законом встановлений перелік істотних умов договору оренди землі, дотримання яких є обов’язковим при укладенні договору, до яких належать:
- об’єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);
- строк дії договору оренди;
- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
 
За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
 
У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об’єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.
 
Проте, цей перелік не є вичерпним. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди та інші.
 
Якщо відбувається зміна цільового призначення земельної ділянки, передача її в оренду здійснюється за проектом відведення. У такому разі проект відведення земельної ділянки є невід’ємним додатком до договору оренди. Якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.
 
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
 
Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
 
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 «Про затвердження Типового договору оренди землі» затверджено Типовий договір оренди землі. Форма типового договору оренди земельної частки (паю) затверджена наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 р. N 5 «Про затвердження форми типового договору оренди земельної частки (паю)», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2000 р. N 101/4322.
2. В цілому чинним законодавством України не встановлено обмежень щодо того, хто може бути орендарем земельної ділянки. Проте в деяких випадках все ж таки певні обмеження існують, зокрема у випадку оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
Виходячи з положень ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України орендарями на земельних ділянках з цільовим призначенням:
- для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства є громадяни;
- для ведення товарного сільськогосподарського виробництва – сільськогосподарські підприємства;
- для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства – сільськогосподарські науково-дослідні установи та навчальні заклади, сільські професійно-технічні училища та загальноосвітні школи;
- для ведення підсобного сільського господарства – несільськогосподарські підприємства, установи та організації, релігійні організації і об'єднання громадян;
- для розміщення власної інфраструктури – оптові ринки сільськогосподарської продукції.
3. Частиною 3 коментованої статті встановлено заборону передавати в оренду ті земельні ділянки, які штучно створені у межах прибережної захисної смуги або смуги відведення.
 
4. Строк оренди земельної ділянки не може перевищувати 50 років. Строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства не може бути меншим як 7 років.
5. Фактично ч. 5 коментованої статті закріпила можливість передачі права на оренду земельної ділянки одним суб’єктом іншому шляхом продажу на земельних торгах, передачі у заставу, спадщину, внесення до статутного капіталу.
 
6. Суборенда землі — це передача земельної ділянки її користувачем (орендарем) іншій особі в користування на певний строк та на умовах, погоджених з орендодавцем. Такі відносини оформляються відповідним договором.
 
Порядок передачі земельних ділянок у суборенду визначено ст. 8 Закону України «Про оренду землі».
 
7. Орендодавцями земельних ділянок є суб’єкти, у власності яких перебувають земельні ділянки.
 
Коло суб’єктів державної та комунальної власності на землю визначені ст. 4 Закону України «Про оренду землі» та іншими нормативно-правовими актами.
8. Спеціальним нормативно-правовим актом, присвяченим відносинам, що пов’язані з орендою земельних ділянок є Закон України «Про оренду землі».





Читайте також: Земельний кодекс України. Стаття 92. Право постійного користування земельною ділянкою




© 2015 Асоціація «Земельна спілка України». Всі права захищено.
Дана інформація була підготовлена Асоціацією «Земельна спілка України». Забороняється відтворення та використання повністю або будь-якої частини даної інформації у будь-якому форматі, включаючи графічний, електронний, копіювання, передрук чи використання в будь-який інший спосіб без письмової згоди Асоціації «Земельна спілка України».