1. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
2. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
3. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
4. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
5. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
 
ЗСУ: Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Конституція України у статті 41 наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
 
Громадяни та юридичні особи, як суб'єкти права, згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України можуть набувати земельні ділянки державної або комунальної власності у приватну власність або ж у користування за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
 
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу, тобто продаж здійснюється державними органами приватизації у порядку, що затверджує Кабінет Міністрів України.
 
Відповідно частини другої коментованої статті набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. На підставі рішень органів місцевого самоврядування чи органів державної виконавчої влади земельні ділянки передаються у власність громадян і юридичних осіб із земель комунальної чи державної власності шляхом відведення їх в натурі (на місцевості) відповідно до затвердженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та оформлення відповідних правовстановлюючих документів.
 
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі приватизації земельних ділянок, що належать до державної власності, які перебувають у користуванні громадян. Це стосується земель, якими громадяни користувалися для ведення фермерського господарства; ведення особистого селянського господарства; будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); садівництва; індивідуального дачного будівництва; будівництва індивідуальних гаражів. Від 1991 р. для ведення селянського (фермерського) господарства та для інших зазначених вище потреб земельні ділянки надавалися громадянам України у довічно успадковуване володіння відповідно до ЗК УРСР в редакції від 18 грудня 1990 р. Згідно з ЗК України в редакції від 13 березня 1992 р. земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства надавалися громадянам України у власність або в постійне користування. У цей період громадяни, яким земельні ділянки надавались у довічно успадковуване володіння для ведення селянського (фермерської) господарства та для інших зазначених вище потреб, переоформлювали земельні ділянки на себе за їх вибором у приватну власність або у постійне користування. Коментована частина статті 116 Земельного кодексу України надає право громадянам, які не оформили право приватної власності на ділянки і продовжували користуватися ними, на безоплатне одержання ділянок, якими вони користувались, у приватну власність.
 
У разі приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій працівники цих організацій мають право на одержання земельних ділянок у відповідних частках у приватну власність. Рішення про передачу земельних ділянок у власність приймається відповідно органами виконавчої влади — із земель державної власності та органами місцевого самоврядування — із земель комунальної власності.
Громадяни України, використовуючи надане їм ст. 14 Конституції України право, можуть одержати безоплатно у приватну власність земельну ділянку. Реалізація громадянами свого права на отримання земельної ділянки у власність здійснюється відповідно до ЗК України у межах встановлених цим кодексом норм і провадиться один раз по кожному виду використання.
 
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах встановлених норм, визначених ЗК України, проводиться один раз по кожному виду використання. Це означає, що громадянин може набути безоплатно у приватну власність земельну ділянку для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), садівництва, індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм, передбачених для кожного з цих видів використання і у разі отримання відповідної земельної ділянки менше зазначеної норми не може приватизувати другу земельну ділянку такого ж виду використання (за виключенням земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства) з метою збільшення загальної площі земельної ділянки до дозволеної до приватизації норми. Разом з тим викуп громадянином земельної ділянки такого ж виду використання понад встановлену норму безоплатної приватизації земельне законодавство не обмежує.
 
Частина 5 цієї статті визначає, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
 
 
 
 
© 2015 Асоціація «Земельна спілка України». Всі права захищено.
Дана інформація була підготовлена Асоціацією «Земельна спілка України». Забороняється відтворення та використання повністю або будь-якої частини даної інформації у будь-якому форматі, включаючи графічний, електронний, копіювання, передрук чи використання в будь-який інший спосіб без письмової згоди Асоціації «Земельна спілка України».