ЗКУ: Перехідні положення також носять організаційно-правовий характер. Перші дев’ять пунктів цих положень надають правове регулювання вирішення питань у перехідний період зміни норм Земельного кодексу, що втратив чинність, та Земельного кодексу, що набув чинності. Тому встановлюється, що питання про надання в користування земельних ділянок, про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, клопотання і заяви щодо
відведення земельних ділянок, не вирішені на момент введення в дію цього Кодексу, матеріали погодження питань, пов'язаних з вилученням (викупом) земель, щодо яких на момент введення в дію цього Кодексу не прийнято відповідних рішень, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. Раніше прийняті рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Громадяни - члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували
земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію у відповідності до цього Кодексу.
Громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
У цій частині Перехідних положень встановлено також, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них, але це положення втрачає чинність, як таке, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) на підставі Рішення Конституційного Суду N 5-рп/2005 від 22.09.2005 .
Внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, місце розташування яких визначено за
проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), які розроблені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою", відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру, здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Пункти 13 – 18 Перехідних положень присвячені унормуванню деяких питань, що стосуються земельних ділянок сільськогосподарського призначення. З метою недопущення надмірної концентрації земельних ділянок сільськогосподарського
призначення у власності однієї особи встановлено, що на період до 1 січня 2015 року громадяни і юридичні особи можуть набувати право власності на землі сільськогосподарського призначення загальною площею до 100 гектарів. Ця площа може бути збільшена у разі успадкування земельних ділянок за законом.
Громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням
виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
До 01 січня 2016 року встановлюється мораторій на:
а) купівлю-продаж земельних ділянок сільськогосподарського
призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб;
б) купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміну цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.
До 01 січня 2016 року забороняється внесення права на земельну частку (пай) до статутних капіталів господарських товариств.
Зняття мораторію на
купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), може відбутися за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01 січня 2016 року, в порядку, визначеному цим законом.
Чому саме так? Тому що зазначений закон повинен встановити правила та обмеження щодо обігу земельних ділянок сільськогосподарського призначення на ринку земель. В першу чергу правила та обмеження повинні стосуватись: попередженню надмірної концентрації сільськогосподарських земель у одних руках шляхом запровадження граничних максимальних площ земельних ділянок на території України у приватній власності однієї особи з урахуванням пов’язаних осіб та осіб, пов’язаних з нею відносинами контролю, а також оренди земельних ділянок; встановлення антимонопольних обмежень; запровадження економічних важелів, що не допускають спекуляції земельними ділянками; встановлення осіб, які мають право на придбання
земельних ділянок сільськогосподарського призначення у приватну власність та встановлення переважного права осіб на придбання цих земельних ділянок; встановлення заборони на набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення іноземними особами; встановлення заборони зміни цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення; встановлення правил переходу права власності на земельні ділянки, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб, на яких розташовані багаторічні насадження або з меліоративними системами; встановлення обов’язковості та правил консолідації земель та ін.
Пункт 18 визначає, що на період до 1 січня 2015 року вимоги щодо можливості використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за умови розроблення та затвердження в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують
еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель, поширюються лише на тих власників та користувачів, які використовують земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею більш як 100 гектарів.
Пункт 19 визначає порядок зарахування та використання коштів авансових внесків, які сплачують покупці земельних ділянок у відповідності до статті 128 цього Кодексу.
Пункт 20. установлює, що у разі, якщо до 1 січня 2013 року була розроблена
технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди, формування земельної ділянки як об’єкта цивільних прав, крім випадків, визначених статтею 79-1 цього Кодексу, здійснюється за такою технічною документацією.
© 2015 Асоціація «Земельна спілка України». Всі права захищено.
Дана інформація була підготовлена Асоціацією «Земельна спілка України». Забороняється відтворення та використання повністю або будь-якої частини даної інформації у будь-якому форматі, включаючи графічний, електронний, копіювання, передрук чи використання в будь-який інший спосіб без письмової згоди Асоціації «Земельна спілка України».