В грудні 2013 року опубліковано Постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» № 868. Дана Постанова вступає в силу 11 серпня 2014 року.
Даною Постановою вирішено деякі проблемні питання щодо реєстрації прав на земельні ділянки, на які звертала увагу асоціація «Земельна спілка України» у своїх листах до Кабінету Міністрів України.
Зокрема, врегульоване питання щодо реєстрації прав на земельні ділянки у разі, якщо було втрачено, зіпсовано, пошкоджено державний акт на право власності на земельну ділянку.
Нагадаємо, що 04 жовтня 2013 року Асоціацією «Земельна спілка України» було надіслано лист на імя Премєр-Міністра України Азарова М.Я. «Щодо усунення перешкод у реалізації права власності на земельні ділянки громадянами України».
Даний лист спрямований на те, щоб вирішити проблему, яка виникла з 01 січня 2013 року внаслідок неможливості отримання громадянами дублікату втраченого (загубленого) державного акту на право власності на земельну ділянку, що призводить до необхідності визнання права власності на земельну ділянку виключно в судовому порядку.
Так, у 2013 році у зв’язку із набранням чинності законами України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у новій редакції) та «Про Державний земельний кадастр» припинено посвідчення прав державними актами на право власності на земельну ділянку і, натомість, запроваджена видача власникам земельних ділянок при первинному виникненні права власності відповідних свідоцтв про право власності на нерухоме майно.
В цілому позитивно оцінюючи запровадження нового законодавства про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, Асоціація «Земельна спілка України» просила звернути увагу на окремі негативні соціальні-економічні наслідки, що зумовлені змінами способу посвідчення права власності на земельні ділянки. Зокрема, втрата власником земельної ділянки з об’єктивних причин (пожежа, крадіжка, псування, пошкодження, інші надзвичайні події або інциденти) оригіналу державного акту на право приватної власності на земельну ділянку стає значною перешкодою на шляху реалізації ним свого законного права на розпорядження земельною ділянкою, а також під час передачі ділянок у спадщину у разі смерті власників.
Зважаючи на те, що дані Державного реєстру земель не переносились до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який розпочав функціонування з 1 січня 2013 року, у ньому в переважній більшості відсутні відомості про права на земельні ділянки, що виникли до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а тому реєстрація права власності на земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно має передувати вчиненню будь-яких правочинів щодо земельних ділянок (купівля-продаж, дарування, міна, передача в оренду тощо), а також у разі передачі їх у спадщину.
За чинним законодавством державна реєстрація речових прав на земельні ділянки стає можливою лише за умови подання державному реєстратору прав заяви про реєстрацію прав та документу, що підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку, а саме – державного акту на право власності. У разі ж втрати державного акту на право власності на земельну ділянку її власник або його спадкоємці, по суті, позбавляються можливості безперешкодно зареєструвати свої права на ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
До 1 січня 2013 року Інструкцією про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, що була затверджена наказом Держкомзему від 22.06.2009 № 325, була передбачена можливість видачі власникам земельних ділянок нових державних актів територіальними органами Держземагентства України взамін втрачених (пошкоджених). Проте, внаслідок припинення у 2013 році посвідчення прав на земельні ділянки державними актами, така можливість нині відсутня.
На практиці, у разі втрати (пошкодження) державного акту на право власності на земельну ділянку її власник (або його спадкоємці) опиняються у ситуації, коли єдиним шляхом для доведення наявності у особи прав на земельну ділянку стає звернення до суду та встановлення відповідних юридичних фактів у судовому порядку. Звичайно, такий спосіб вирішення проблеми підтвердження прав на землю, які фактично вже були зареєстровані державою, потребує від громадян значних витрат часу, коштів і є вкрай обтяжливим, перш за все, для сільських жителів. Вельми неоднозначним стає у таких випадках відношення громадян до держави, яка, з одного боку, зареєструвала їх право власності за законодавством, що діяло до 1 січня 2013 року, але, попри це, виявилася неспроможною ефективно підтверджувати це право після запровадження нового законодавства про Державний земельних кадастр та про реєстрацію речових прав на нерухоме майно.
При цьому, державні органи мають всі можливості для того, щоб забезпечувати підтвердження прав на земельні ділянки для осіб, які втратили правовстановлюючі документи, адже державні акти на право власності на земельні ділянки складалися у двох ідентичних екземплярах, один із яких видавався власнику, а другий зберігається у територіальних органах Держземагентства України. Таким чином, проблема посвідчення прав на земельні ділянки для осіб, що втратили (пошкодили) державні акти на право власності на земельні ділянки, може бути вирішена у разі створення організаційно-правових передумов для використання під час реєстрації права власності та права постійного користування на земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у якості правовстановлюючих документів засвідчених відповідним територіальним органом Держземагентства України копій державних актів.
Зважаючи на вищевикладене, в листі Земельної спілки України було висловлено прохання внести зміни до Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, якими передбачити можливість подання заявниками державним реєстраторам прав у якості документу, що підтверджує виникнення права власності або права користування земельною ділянкою, засвідченої територіальним органом Держземагентства України копії відповідного державного акту.
Дану пропозицію Земельної спілки України врахував Кабінет Міністрів України при розробці вказаної Постанови. Зокрема, пунктом 48 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зазначено:
«48. Для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, реєстрація якого проведена до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення, у зв’язку із втратою, пошкодженням чи зіпсуванням свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією, державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку заявник подає органові державної реєстрації прав:
1) завірену в установленому порядку органом, що видавав документ, копію примірника втраченого, пошкодженого чи зіпсованого документа;
2) оголошення про втрату документа у регіональних друкованих засобах масової інформації за місцем розташування нерухомого майна, в якому повинні бути зазначені назва документа, його номер і дата видачі, на чиє ім’я виданий, яким органом (крім випадків пошкодження чи зіпсування документа).
За результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор органу державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію права власності з видачею свідоцтва на заміну втраченого, пошкодженого чи зіпсованого документа. У свідоцтві зазначається серія, номер, назва, дата видачі та суб’єкт, який здійснив видачу втраченого, пошкодженого чи зіпсованого документа.»