Публічна кадастрова карта

База земельного законодавства

База земельних ділянок

Законодавство: огляди, коментарі

Питання - відповіді

Господарство: дім, сад, город

Покрокові схеми

Фермерство: створення, ведення, оподаткування

Шаблони документів

Корисна інформація та посилання

Захист прав на землю

Відеоматеріали по земельних відносинах

Фермерство: створення, ведення, оподаткування Порядок участі фермерів у земельних аукціонах Земельний кодекс України. Глава 20. Продаж земельних ділянок або прав на них на підставі цивільно-правових договорів. Статті 127-132

Статті 127-133 Земельного кодексу України
 
ЗСУ: Статті глави 20 цього Кодексу визначають порядок продажу земельних ділянок або прав на них на підставі цивільно-правових договорів. Статті 127, 128 та 129 встановлюють порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам, юридичним особам та іноземним державам і іноземним юридичним особам.
 
Продаж земельних ділянок включає в себе комплекс послідовних юридичних дій, які мають виконати продавець і покупець у процесі відчуження земельної ділянки із державної чи комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб. Порядок продажу земельних ділянок залежить від правового режиму земельних ділянок, що продаються, їх цільового призначення, а також від того, хто виступає покупцем земельних ділянок. З урахуванням цих та інших обставин визначаються правові способи купівлі-продажу земельних ділянок, а саме — договірний чи конкурентний.
 
Громадяни можуть набувати земельні ділянки державної та комунальної власності шляхом їх безоплатної приватизації (дивись коментарі до глави 19 Земельного кодексу України) або за договором купівлі-продажу. Договір купівлі-продажу земельної ділянки державної чи комунальної власності або права на неї може бути укладений за результатами земельного аукціону (дивись коментарі до глави 21 цього Кодексу) або у відповідності до рішення органу місцевого самоврядування, органу виконавчої влади чи державного органу приватизації відповідно до їх повноважень у порядку, встановленому в коментованій главі (договірний продаж).
 
Договірний продаж (викуп земельних ділянок громадянами та юридичними особами) включає в себе такі стадії: підготовка до продажу земельної ділянки; продаж земельної ділянки; легалізація права власності на земельну ділянку. Ці стадії унормовані наступним чином.
 
Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.
 
Громадяни та юридичні особи до заяви (клопотання) обов’язково додають документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд), а також копію установчих документів юридичної особи, а громадянин - копію документа, що посвідчує особу.
 
Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.
 
На замовлення органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування визначається ціна земельної ділянки за експертною грошовою оцінкою, що проводиться суб’єктами господарювання, які є суб’єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель відповідно до закону. Фінансування робіт з проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється за рахунок внесеного покупцем авансу, що не може бути більшим ніж 20 відсотків вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки.
 
Сума авансового внеску зараховується до ціни продажу земельної ділянки. У разі відмови покупця від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки сума авансового внеску не повертається.
 
Після виготовлення вказаної землевпорядної та землеоціночної документації вищевказаний відповідний орган приймає рішення про продаж земельної ділянки, яке є підставою для укладання договору купівлі-продажу. Відповідно до чинного законодавства України укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки має бути підписаний сторонами та підлягає нотаріальному посвідченню з оплатою державного мита.
 
Після документального підтвердження оплати покупцем вказаної в договорі купівлі-продажу вартості земельної ділянки до нього переходить право власності на земельну ділянку, яке підлягає обов’язковій реєстрації у Державному реєстрі прав. У разі прийняття на вимогу покупця рішення продажу земельної ділянки з розстроченням платежу, яке може бути встановлене не більше ніж на п'ять років. Встановлені підстави для відмови в продажу земельної ділянки, якими є:
а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки;
б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;
в) якщо щодо суб'єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності;
г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність
ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.
 
Рішення про відмову продажу земельної ділянки може бути оскаржено в суді.
 
Для іноземних держав і іноземних юридичних осіб встановлені особливості продажу їм земельних ділянок державної або комунальної власності. Особливість полягає в тому, що продаж земельних ділянок, що перебувають у власності держави та територіальних громад, іноземним юридичним особам допускається за умови реєстрації іноземною юридичною особою постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України. Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності держави, іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України, а земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, здійснюється державними органами приватизації за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
 
Чинний ЗК України передбачає, що іноземні держави можуть придбати у власність земельні ділянки виключно за одним цільовим призначенням, а саме — для розміщення дипломатичних представництв та прирівняних до них організацій. Тому іноземні держави не можуть мати у власності земельні ділянки з метою використання їх для інших потреб (видобуток корисних копалин, розміщення військових баз і формувань, для потреб космосу тощо). Для таких потреб земельні ділянки можуть надаватися лише в оренду на умовах, передбачених чинним законодавством України та міждержавними договорами, ратифікованими Верховною Радою України.
 
Продаж земельних ділянок іноземним юридичним особам може здійснюватися лише у межах населених пунктів у разі придбання такою особою об'єктів нерухомого майна або ж для спорудження об'єктів, пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності в Україні. За межами населених пунктів іноземні юридичні особи можуть набувати у власність земельні ділянки несільськогосподарського призначення шляхом купівлі-продажу в разі придбання об'єктів нерухомого майна. Землі сільськогосподарського призначення не можуть бути продані іноземним юридичним особам.
 
Стаття 130 цієї глави встановлює обмеження для суб’єктів ринку земель земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва шляхом визначення кола осіб, що мають право бути покупцями таких ділянок. До цих осіб коментована стаття відносить: 
- громадян України, які мають сільськогосподарську освіту або досвід роботи у сільському господарстві чи займаються веденням товарного сільськогосподарського виробництва; 
- юридичних осіб України, установчими документами яких передбачено ведення сільськогосподарського виробництва.
Надається також переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення громадянам України, які постійно проживають на території відповідної місцевої ради, де здійснюється продаж земельної ділянки, а також відповідним органам місцевого самоврядування.
У коментованій главі визначено також, що громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод, укладення яких здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.
 
Як зазначено в статті 132 коментованої зазначені цивільно-правові угоди укладаються в письмовій формі та підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
 
Встановлено, що угоди повинні містити:
а) назву сторін (прізвище, ім'я та по батькові громадянина, назва юридичної особи);
б) вид угоди;
в) предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо);
г) документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку;
ґ) відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки;
д) відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо);
е) договірну ціну;
є) права та обов'язки сторін
ж) кадастровий номер земельної ділянки
 
Стаття 133 цієї глави Кодексу визначає порядок застави земельних ділянок приватної власності або прав на них. Встановлено, що у заставу можуть передаватися земельні ділянки державної, комунальної та приватної власності, якщо інше не встановлено законом, а також права на них - право оренди земельної ділянки, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), якщо інше не передбачено законом. При цьому встановлюється, що земельна ділянка або право на неї може бути передано у заставу лише за умови присвоєння земельній ділянці кадастрового номера. 
 
Земельна ділянка (право на неї), що перебуває у спільній власності, може бути передана (передано) у заставу за умови надання згоди всіх співвласників.
 
Передача в заставу частини земельної ділянки (або права на частину земельної ділянки) здійснюється після виділення її в натурі (на місцевості) відповідно до документації із землеустрою.
 
Стаття встановлює обмеження щодо застави земельних ділянок сільськогосподарського призначення визначивши, що заставодержателем земельних ділянок сільськогосподарського призначення та прав на них (оренди, емфітевзису) можуть бути лише банки.
 
Встановлюючи окремі норми щодо порядку застави земельних ділянок та прав на них, ця стаття має посилання на те, що порядок застави земельних ділянок та прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) визначається законом. Такий порядок застави визначає Закон України «Про заставу». Згідно з статтею 11 цього Закону сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава.
Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).
 
Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.
 
Статтею 12 цього Закону, що визначає зміст договору застави, встановлено, що у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.
 
За рахунок заставленого майна, як встановлено статтею 19 зазначеного Закону, заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не  передбачено договором застави.
 
Статтею 20 цього Закону встановлено, що Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
 
 
 
 
 
 
 
© 2015 Асоціація «Земельна спілка України». Всі права захищено.
Дана інформація була підготовлена Асоціацією «Земельна спілка України». Забороняється відтворення та використання повністю або будь-якої частини даної інформації у будь-якому форматі, включаючи графічний, електронний, копіювання, передрук чи використання в будь-який інший спосіб без письмової згоди Асоціації «Земельна спілка України».

Найпопулярніше

Консультації

 

Послуги для фізосіб

 

Послуги для бізнесу

 
 

Продати земельну ділянку

 

© 2019 Асоціація «Земельна спілка України»

Всі права захищені. Цей веб-сайт є власністю Асоціації «Земельна спілка України». Всі виключні майнові і немайнові авторські права на інформацію, що розміщується на сайті www.zem.ua належать Асоціації «Земельна спілка України» або безпосередньому авторові цих матеріалів, якщо в тексті не вказується інше. Забороняється відтворення та використання будь-якої частини цього веб-сайту та інформації, розміщеної на ньому, в будь-якому форматі, включаючи графічний, електронний, копіювання чи використання будь-яким іншим способом без попередньої письмової згоди Асоціації «Земельна спілка України».
 

З питань співпраці, а також для представників ЗМІ т. 
098-156-40-40